Кабінет міністрів України прийняв нову редакцію українського правопису

До дня слов'янської культури та писемності, Кабінет міністрів України прийняв нову редакцію українського правопису, яка повернула деякі особливості системи 1928 року. Якесь повернення в минуле століття, поки тільки мовне.

Кардинально, звичайно, поміняти все у українознавців духу не вистачило. Зміни торкнулися лише окремих норм.

Одне з найяскравіших змін - введення фемінітівов, форм жіночого роду для іменників чоловічого роду, що позначають професію або заняття людини. Наприклад, співає - поетка, директор-директорка, пілот-пiлотеса. Правда такі норми у вживанні не обов'язкові і чітких правил їх формування законодавці так і не прописали. Та й вживали їх задовго до таких «нововведень».

Приставка пів, що позначає половину чого-небудь, яка раніше найчастіше писалася разом тепер завжди повинна писатися окремо: пів яблука, пів Києва.

Дісталося і словами з приставками іноземного походження. Тепер завжди пишуться разом, наприклад: контрнаступ, експрезідент, антивірус.

У словах грецького походження буквосполучення -th, яке раніше передавалося буквою «еф», тепер як варіант відображається і буквою «ті». Відповідно, звук ф при вимові таких слів замінюється на т: міф - МІТ, ефір - етер, кафедра - катедра, Афіни - Атени. Чесно кажучи, виникають великі сумніви, що жителі незалежної будуть згідно з новими нормами перекручувати звичні їм слова.

Особливу подяку можна виразити за те, що не наважилися ввести відмінювання за відмінками таких слів, як кіно, метро, ​​депо. Їх як і раніше не змінюють. Як і раніше, виняток залишили тільки для слів пальто і ситро.

В цілому такі удосконалення не відображають нових норм мови, проте вони виразно спрямовані на зменшення кількості в українському слів російського походження, і зменшення правил, аналогічних русской грамматике, слідуючи тенденції на викорінення всього російського як в культурі, так і в мові.

Але навряд чи законодавці на цьому зупиняться. В незалежній з деяких пір не терплять півзаходів. І все це буде вкладатися в голову підростаючого покоління як єдино правильний варіант.

А значить через пару десятиліть нащадки «великої європейської нації» зможуть читати улюблених Шевченко і Лесю Українку виключно зі словником «українсько-староукраїнською».