Інша історія: якби Росія перейшла на латиницю?
Кириличне письмо, яке використовують всі народи Росії, стало частиною нашої культурної свідомості. Але були періоди, коли влада всерйоз розглядала питання переходу на латиницю.
«Алфавіт революції»
Перші спроби використання букв латинського алфавіту в російській письмовій мові виявляють в другій половині XVII століття, що, в першу чергу, було викликано впливом польської орфографії. Пізніше Петро I, почавши реформу цивільного алфавіту, намагався наблизити кириличну писемність до латиниці. Так зникли звичні для російського алфавіту грецькі літери «ксі», «пси», «омега», а «и» та «з», нехай і ненадовго, були замінені на «i» та «s». У XIX столітті дискусії про наближення кирилиці до латиниці продовжилися. І тут не обійшлося без Польщі, яка увійшла до складу Росії в 1815 році. Прихильники латинського алфавіту запевняли, що кирилиця некрасива і незручна для фіксації на листі російської мови. У відповідь на це у Миколи I виникло зворотне бажання перевести на кирилицю польську мову. Проте окремі роботи, які пропагують латиницю, в російській пресі все ж з'являлися. В одній з них, яка називалася «Ориt wedenія novиh russkih liter», автор пропонував свій варіант російського алфавіту, де з традиційно кириличних літер залишав лише «ч», «ш», «и», «ю» і «я». А в 1857 році Кондинский пішов ще далі і запропонував для «спрощення російського правопису» використовувати суміш румунської, угорської та французької латиниці. Більш докладно до переходу на латиницю підійшли більшовики незабаром після перемоги революції. Комісія під керівництвом мовознавця Миколи Яковлєва розробила цілих три варіанти «російської латиниці». В одному з них Яковлєв пропонував адаптувати латиницю до особливостей кириличного алфавіту, скасувавши деякі диграфи, наприклад, «sh» і «ch», призначені для передачі одного звуку. А ось диграф «sc», що позначає «щ», вчений вирішив залишити - на його думку, тут ми маємо справу з двома звуками.
У новій системі зникли б кириличні літери «и» та «ї», на зміну яким прийшли б відповідно «y» і «j». Остання також заміняла м'який знак, що йде після приголосного. Так, слово «хуртовина» в варіанті Яковлєва виглядало б як «vjuga». Навіщо ж радянської влади знадобилося міняти вже давно закріпилася систему кириличного письма? Головна причина криється в ідеології. За словами директора Інституту мовознавства РАН Володимира Алпатова, це відбувалося в руслі політики більшовиків, де латинізація протиставлялася русифікації, що проводиться царським урядом. Молода радянська влада ще вірила в перемогу світової революції, яка неминуче призведе до народження єдиного мови для всіх пролетарів планети. На думку радянських учених, більш універсальна латиниця підходила для такої мети куди краще, ніж кирилиця. Крім того, свою писемність повинні були знайти десятки малих етносів РРФСР, до революції її не мали або користувалися іншої письмової системою, наприклад, арабською в'яззю, як мусульманські народи. І тут латинський алфавіт підходив якнайкраще. Ще один аргумент. У 1928 році латиницю почала використовувати встала на європейський шлях Туреччина, ведена другом Радянського Союзу Мустафою Ататюрком. Турецький досвід вельми міг би стати в нагоді для латинізації мов народів Кавказу.
Підходить не всім
План Яковлєва був на якийсь час підхоплений вищим партійним керівництвом, йому всіляко сприяв нарком освіти Луначарський. Однак, як тільки світ побачили перші газети з використанням латинського шрифту, стало ясно, що експеримент приречений на провал. Громадяни скаржилися, що переклад кирилиці на латиницю викликає лише сміх. З ініціативи Сталіна всі програми по заміні кириличного шрифту на латинський були згорнуті. Трохи довше латинізація затрималася в деяких тюркомовних регіонах СРСР. Наприклад, в Татарстані (Avtonomia Tatarstan Soviet Socialistiq Respublikasy) латинізований алфавіт використовували протягом 12 років, він був скасований лише напередодні війни з Німеччиною, коли виникла необхідність консолідації всіх національностей, які проживали в СРСР. До ідеї латинізації алфавіту в Татарстані повернулися відразу після розпаду СРСР. Ініціатором рішення виступив Світовий конгрес татар, пізніше його затвердила президент Республіки. Прихильники алфавіту на основі латинської графіки виділяли ряд позитивних сторін нововведення: по-перше, кириличний алфавіт погано пристосований для передачі фонетичних особливостей татарської мови; по-друге, латиниця зможе створити єдине алфавітний простір з іншими тюркоязичнимі народами, які її використовують; по-третє, це допоможе Татарстану швидше інтегруватися у світове інформаційне поле. Ідея знову не прижилася. У той непростий для Росії період її визнали актом сепаратизму. Втім, в офіційних документах Республіки Татарстан латиницю вирішили все ж таки припустити, як дублювання текстів, написаних кирилицею. Але якщо тюркські мови відносно безболісно можна адаптувати до латинській графіці, то з російським, основною мовою Російської Федерації, все набагато складніше. Головна проблема в тому, що латинським шрифтом не завжди можна передати тонкощі звукового ладу російської мови. Адже в латинському алфавіті 26 знаків, а в кирилиці - 33. Взяти хоча б споріднений російській польську мову, в якому для передачі фонетичних особливостей мови доводиться користуватися уточнюючими звучання умляутами та подвійними буквами.
Використання здвоєних букв для передачі голосних звуків «е», «е», «и», «ю», «я» зробить правопис і прочитання слів в російській мові вкрай незручним. Ми вже стикаємося з подібним, коли читаємо, наприклад, транслітерацію назв станцій Московського метрополітену. Більш того, не існує уніфікованого способу передачі звуків російської мови латинськими символами. Ми в цьому переконуємося, коли бачимо різні варіанти написання наших прізвищ латиницею - в закордонних паспортах та водійських посвідченнях. За словами лінгвіста Володимира Пахомова, альтернатива кирилиці завжди існує, адже писемність по відношенню до мови вторинна, тому що являє собою результат суспільного договору. Що ж буде, якщо ми вирішимо перейти на латиницю? Можливо, це посилить нашу інтеграцію в західне співтовариство і поліпшить комунікацію російських туристів за кордоном. Напевно, російська мова стане легше освоювати людям, чия рідна мова записується на латиниці. Однак в цьому випадку нам доведеться зіткнутися з однією труднопреодолімой проблемою. Кирилиця давно стала частиною нашої культурної та історичної ідентичності. У разі заміни алфавіту нам доведеться переписувати всі пам'ятники російської літератури і вводити спеціальну освіту для тих, хто захоче прочитати Пушкіна або Толстого в оригіналі. А це на сьогоднішній день виглядає як утопія.