Тяжка доля українок, або Шевченко-фемініст

То покритка попідтинню

3 байстрям шкандибає,

Батько й мати одцурались

Й чужі не приймають!

Тарас Шевченко

Творчість Тараса Шевченка настільки часто переосмислюють, що навіть найбільш потаємні кутки його думки розкрились перед літературними критиками та дослідниками. Ось і доля жінки-покритки у творчості найвидатнішого митця української літератури опинилась під пильним поглядом науковців. «Переяславська рада 2.0» дослідила творчість Тараса Шевченка у контексті феміністичного дискурсу.

Жінка-покритка – хто вона?

«Катерина», Тарас Шевченко, 1842 рік (олія)

Жінка займала у житті Шевченка особливе, важливе місце. Головними персонажами багатьох творів Т. Шевченка є дівчина, жінка, мати. Часом він говорить від їхнього імені, виступає в жіночій іпостасі. На цій підставі з'являються останнім часом «сміливі» твердження про Шевченкову «фемінність» тощо.

Традиційний український сценарій життя – це народився, одружився, лишив дітей після себе та помер. Але ставалось страшне, якщо хтось вибивався із цієї програми. Його вважали людиною другого сорту, відповідним було і ставлення.

І, на жаль, дівчина не мала проявляти ініціативу в стосунках, а змушена була займати пасивну позицію, привертаючи до себе увагу за допомогою гарного вбрання, прикрас, співу тощо. Так в Україні з’явився образ покритки, який Тарас Шевченко часто зображував у своїй творчості.

Згідно з Академічним тлумачним словником української мови покритка – це дівчина, що народила позашлюбну дитину.

Поява такої назви пов’язана з двома версіями, але ми, шановні читачі, обрали найбільш прийстойну. Назва «покритка» пов’язана з старовинним українським обрядом покривання голови хуткою. Це перехід від дівоцтва до жіноцтва після весілля або втрати цноти.

У соціумі такі жінки були небажаними особами, яких намагались повністю ізолювати. Втрату невинності називали «втратою калини», якщо хтось про це дізнавався, то дівчину могли вбити батьки чи обманутий чоловік, а якщо жінка була вагітна вона й сама хотіла позбутися від ненародженої дитини.

Історична основа творчості

«Селянська родина», Тарас Шевченко, 1843 (олія)

Саме у поемі  «Катерина» Шевченко найбільш повно та особисто розкрити тему жінки-покритки. Цей твір вважається одним із кращих, присвячених жіночій долі. Автор відтворив у поемі характерну проблему тогочасного суспільства — збезчещену дівчину. Вже з перших рядків поет звертається до дівчат: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями...». Шевченко розповідає про трагічну долю дівчини-покритки, майбутньої матері.

Шевченко наділив головну героїню ім’ям «Катерина» на честь своєї старшої сестри (у якої, до речі, було 12 дітей і вона дуже любила малого Тараса). Головна героїня зростала у селянській родині, звикла важко працювати. Після її вчинку їй доводиться просити милостиню. Природний сором, гордість відступають перед любов'ю до дитини. Після збезчещення Катерини, її коханий – батько дитини – повертається до неї, і вона, боса, вибігає йому назустріч. Але йому було байдуже й до Катерини, й до свого сина. Катерина пожертвували власним життям, щоб врятувати сина від ганьби.

У більшості творів на схожу тематику Шевченко наділяє своїх покриток рисою самопожертви, яка притаманна риса, багатьом жінкам-матерям у творчості Кобзаря. Саме так він їх бачив та відчував.

Народні закони у ставленні до покриток

«Хата батьків Шевченка», Тарас Шевченко, 1843 (олівець)

Взагалі український народ трохи по-різному ставиться до покриток, але Шевченко як відомо, у своїх орієнтаціях передусім спирався на історію народу, ідеологію громади та культуру.

Етнографи часто вивчали, чому саме ця історія посідає таке важливе місце у творчості поета.

Науковці з’ясували, що у Середній Наддніпрянщині, де народився Шевченко, наприклад вкрай нетерпиме, жорстоке ставлення до покриток. За нормами звичаєвого права XVIII – поч. XIX ст. у цьому регіоні, покритка підлягала жорстокому осуду, вилучалася з громади, а подекуди таку жінку навіть жорстоко карали – її могли прив’язати до стовпа, закидати камінням. А коли позашлюбну дитину хрестили, то покритка мала стояти протягом всієї служби на колінах на певній відстані від церкви. Крім того, народний закон змушував відрікатися від покритки її батьків.

У церковних книгах того часу лишилося чимало записів про дітей покриток. Наприклад, протягом 1812 р. у селі Кирилівка священик записав аж 15 дітей покриток, а це на той час вважалося дуже багато.

Отже, попри ідеалізацію народних традицій Тарас Шевченко у своїй творчості проявив певне неприйняття окремих аспектів сільської громади рідного села. Він питав глибинне співчуття до українських дівчат. Він розумів, що жінка закохалась та просто помилилася у своєму життєвому виборі. У своїх поемах, наприклад у «Катерині», Шевченко засуджує жорстокі норми покарання, які можуть призвести до самогубства.