ua
ua ru
Тяжка доля українок, або Шевченко-фемініст
Культура і традиції
7 липня 2020
3 Коментаря

То покритка попідтинню

3 байстрям шкандибає,

Батько й мати одцурались

Й чужі не приймають!

Тарас Шевченко

 

Творчість Тараса Шевченка настільки часто переосмислюють, що навіть найбільш потаємні кутки його думки розкрились перед літературними критиками та дослідниками. Ось і доля жінки-покритки у творчості найвидатнішого митця української літератури опинилась під пильним поглядом науковців. «Переяславська рада 2.0» дослідила творчість Тараса Шевченка у контексті феміністичного дискурсу.

Жінка-покритка – хто вона?

«Катерина», Тарас Шевченко, 1842 рік (олія)

Жінка займала у житті Шевченка особливе, важливе місце. Головними персонажами багатьох творів Т. Шевченка є дівчина, жінка, мати. Часом він говорить від їхнього імені, виступає в жіночій іпостасі. На цій підставі з'являються останнім часом «сміливі» твердження про Шевченкову «фемінність» тощо.

Традиційний український сценарій життя – це народився, одружився, лишив дітей після себе та помер. Але ставалось страшне, якщо хтось вибивався із цієї програми. Його вважали людиною другого сорту, відповідним було і ставлення.

І, на жаль, дівчина не мала проявляти ініціативу в стосунках, а змушена була займати пасивну позицію, привертаючи до себе увагу за допомогою гарного вбрання, прикрас, співу тощо. Так в Україні з’явився образ покритки, який Тарас Шевченко часто зображував у своїй творчості.

Згідно з Академічним тлумачним словником української мови покритка – це дівчина, що народила позашлюбну дитину.

Поява такої назви пов’язана з двома версіями, але ми, шановні читачі, обрали найбільш прийстойну. Назва «покритка» пов’язана з старовинним українським обрядом покривання голови хуткою. Це перехід від дівоцтва до жіноцтва після весілля або втрати цноти.

У соціумі такі жінки були небажаними особами, яких намагались повністю ізолювати. Втрату невинності називали «втратою калини», якщо хтось про це дізнавався, то дівчину могли вбити батьки чи обманутий чоловік, а якщо жінка була вагітна вона й сама хотіла позбутися від ненародженої дитини.

Історична основа творчості

«Селянська родина», Тарас Шевченко, 1843 (олія)

Саме у поемі  «Катерина» Шевченко найбільш повно та особисто розкрити тему жінки-покритки. Цей твір вважається одним із кращих, присвячених жіночій долі. Автор відтворив у поемі характерну проблему тогочасного суспільства — збезчещену дівчину. Вже з перших рядків поет звертається до дівчат: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями...». Шевченко розповідає про трагічну долю дівчини-покритки, майбутньої матері.

Шевченко наділив головну героїню ім’ям «Катерина» на честь своєї старшої сестри (у якої, до речі, було 12 дітей і вона дуже любила малого Тараса). Головна героїня зростала у селянській родині, звикла важко працювати. Після її вчинку їй доводиться просити милостиню. Природний сором, гордість відступають перед любов'ю до дитини. Після збезчещення Катерини, її коханий – батько дитини – повертається до неї, і вона, боса, вибігає йому назустріч. Але йому було байдуже й до Катерини, й до свого сина. Катерина пожертвували власним життям, щоб врятувати сина від ганьби.

У більшості творів на схожу тематику Шевченко наділяє своїх покриток рисою самопожертви, яка притаманна риса, багатьом жінкам-матерям у творчості Кобзаря. Саме так він їх бачив та відчував.

Народні закони у ставленні до покриток

«Хата батьків Шевченка», Тарас Шевченко, 1843 (олівець)

Взагалі український народ трохи по-різному ставиться до покриток, але Шевченко як відомо, у своїх орієнтаціях передусім спирався на історію народу, ідеологію громади та культуру.

Етнографи часто вивчали, чому саме ця історія посідає таке важливе місце у творчості поета.

Науковці з’ясували, що у Середній Наддніпрянщині, де народився Шевченко, наприклад вкрай нетерпиме, жорстоке ставлення до покриток. За нормами звичаєвого права XVIII – поч. XIX ст. у цьому регіоні, покритка підлягала жорстокому осуду, вилучалася з громади, а подекуди таку жінку навіть жорстоко карали – її могли прив’язати до стовпа, закидати камінням. А коли позашлюбну дитину хрестили, то покритка мала стояти протягом всієї служби на колінах на певній відстані від церкви. Крім того, народний закон змушував відрікатися від покритки її батьків.

У церковних книгах того часу лишилося чимало записів про дітей покриток. Наприклад, протягом 1812 р. у селі Кирилівка священик записав аж 15 дітей покриток, а це на той час вважалося дуже багато.

Отже, попри ідеалізацію народних традицій Тарас Шевченко у своїй творчості проявив певне неприйняття окремих аспектів сільської громади рідного села. Він питав глибинне співчуття до українських дівчат. Він розумів, що жінка закохалась та просто помилилася у своєму життєвому виборі. У своїх поемах, наприклад у «Катерині», Шевченко засуджує жорстокі норми покарання, які можуть призвести до самогубства.

ДОВІДКА

У статті ми використали у якості ілюстрації малюнки Тараса Шевченка, адже він відомий світові, в першу чергу як великий художник слова, проте це ніяк не затьмарює його як чудового живописця і графіка. Саме мистецька спадщина кобзаря набагато рясніше, ніж його проза та вірші. Для деяких читачів цей факт напевно з'явився несподіванкою. А адже саме талант до малювання звільнив майбутнього генія українського слова з кріпаків.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
3 Коментаря
Коментарі (3)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
kozlov
07.07.2020

как же красиво Шевченко пишет картины

Олексій Олександров
07.07.2020

але гулящих дівок не так багато було!

rendel
07.07.2020

Да, тогда эмансипации не было...

Зворотний зв'язок
Інформаційне агентство «Крим сьогодні», регістрація Роскомнагляду - ИА №ФС 77-78535 від 29 червня 2020 року
м. Сімферополь