Авторські права Скоропадського та інститут громадянства на уламках імперії

Введення поняття про громадянство - важливий етап становлення кожної держави. Ще півтори сотні років назад громадянами будь-якої країни могли вважатися тільки її корінні жителі. Так визначалася національна ідентичність. Сьогодні ж ми відносно вільно можемо вибирати свою долю і стати громадянином будь-якої країни світу. Але разом із тим законодавство про громадянство в кожній країні - ключове питання державного будівництва. Це прекрасно розумів і Гетьман Павло Скоропадський. Саме тому 2 липня 1918 року підписав розроблений Радою Міністрів і завірений Державним секретарем Ігорем Кістяківським «Закон про громадянство Української Держави». Так новоспечене державне утворення на руїнах імперії стало будувати правове суспільство.

Основні положення Закону:

Громадянам новопроголошеної країни заборонялося одночасно бути підданими іншої держави (в разі прийняття громадянства іншої країни українське громадянство анулюється), вони отримували всю повноту політичних прав, зокрема і виборчих, але також в законі  прописувалась їх обов'язок усіма силами дбати про добробут України.
Громадянами Української держави визнавалися всі особи, які народилися на її території, незалежно від їх нинішнього місцезнаходження, вони мали право на українське громадянство в разі надання необхідного заяви протягом року після досягнення повноліття. Крім того, громадянство надавалося і дітям, народженим у шлюбі іноземки з українським громадянином, усиновленим іноземцям до 17 років, шляхом натуралізації в разі перебування на території України протягом 3 років і здатності прогодувати себе і сім'ю. Громадянами ставали і російські піддані, які на момент прийняття закону перебували в Україні.
Необхідно відзначити, що новий закон про громадянство Скоропадського скасовував аналогічний закон, прийнятий Центральною Радою, проте важко не помітити, що багато його положень були використані й в сучасному законі про громадянство, тому цілком можна сказати, що закон 1918 року і гетьман Скоропадський став одним з основоположників сучасного українського законодавства. Саме йому належать авторські права багатьох основоположних законів сучасної України.

Цікаво про інститут громадянства Росії

Інститут громадянства в Росії за історичними мірками існує не так вже й давно - сто два роки. Українське громадянство він випередив всього на пару місяців. У царській Росії, до складу якої входили і сучасні українські землі, все населення називалося підданими, і вони мали права згідно приналежності, до певного стану. Декретом ВЦВК від 23 (10) листопада 1917 року «Про знищення станів і цивільних чинів» проголошувалося загальне і єдине для всього населення Росії найменування - громадянин Російської Республіки. А юридично питання громадянства вперше були оформлені декретом ВЦВК від 5 квітня 1918 «Про придбання прав російського громадянства».
Поняття «підданство» пов'язане з такою формою правління, як монархія. Підданий залежний від волі монарха і повністю йому підпорядкований. А громадянин - це людина, що живе в республіці і є учасником вільного волевиявлення всього народу. Декрет цей був досить конкретний і, як властиво революційного часу, романтичний, тому що згідно з ним, громадянином нової вільної Росії міг стати будь-який іноземець, який зумів довести, що він підтримує радянську владу. Сам же процес надання громадянства віддавався «на відкуп», кажучи сучасною мовою, на рівень районних Рад. Правда, процес не носив масового характеру.
Зате масовим, схоже, став інший, протилежний процес - позбавлення громадянства. Ще в двадцятому році минулого століття були прийняті декрети тепер уже на рівні Ради народних комісарів Української РСР, згідно з якими позбавлялися громадянства особи, що виступають з контрреволюційними діями проти Російської Республіки. Таких актів було кілька і всі вони стосувалися тих, хто воював у Громадянську війну і потім емігрував. До речі, подібна процедура існує в багатьох сучасних державах, але юридичні підстави для подібного рішення, авжеж, дещо інші, ніж це було під час Радянському союзі.