28 років Акту про державну самостійність Криму

Фото "Переяславська рада 2.0"

5 травня 1992 року Республіка Крим могла стати незалежною. Жителі півострова зробили все необхідне для цього кроку: створили органи вищої влади, провели референдум про відокремлення від України, підготували Акт про проголошення державної самостійності Республіки Крим. Але в підсумку так і залишилися в складі України - ще на 22 роки.

Відтворення Кримської АРСР?

20 січня 1991 року на Кримському півострові пройшов референдум, на якому народ республіки вирішував, чи залишатися йому в складі СРСР. Цікаво, що на початок 1992 року Крим входив до складу Української РСР, однак питання звучало однозначно: «Ви за відтворення Кримської автономної радянської соціалістичної республіки як суб'єкта Союзу РСР і учасника Союзного договору?». Не менш однозначною була і відповідь: 93% кримчан виявили бажання стати незалежною радянською республікою. Явка склала 81%. Фактично люди проголосували за вихід зі складу Української РСР: адже в питанні мова йде про відтворення Кримської АРСР, яка до 1945 року входила до складу РРФСР.

Але уряд України вирішив інакше: 12, лютого 1991 року він оголосив про відновлення Кримської АРСР у складі Української республіки, що нібито виконало волю кримського народу. А в червні свої права на півострів пред'явили і кримські татари, які повернулися на Батьківщину після депортації. Таким чином, у Криму було три варіанти подальшого розвитку подій: або півострів залишається з Україною, або повертається в Росію, або стає незалежним. Але Україна вирішила це питання за кримчан: 24, серпня 1991 року вона проголосила свою незалежність, а 1 грудня провела всеукраїнський референдум для підтвердження суверенного статусу. Республіку просто поставили перед фактом: вона залишається в складі України.

Історичний шанс

У грудні 1991 року в гру вступають потужні проросійські організації, які, організовуючи мітинги і оголошуючи голодування, вимагали від влади виконати рішення січневого референдуму. Їх підтримує населення: з січня по квітень 1992 року зібрано 240 тис. підписів за проведення нового референдуму. Журналісти провідних кримських видань висувають ультиматуми Верховній раді Криму з метою остаточно вирішити питання про самовизначення півострова.

Під тиском громадськості, яка активно вимагала суверенітету, Верховна рада 5 травня 1992 опублікувала Акт про проголошення державної самостійності Республіки Крим, а вже наступного дня схвалила Конституцію, за якою Крим отримував право самостійно обирати президента, уряд і Верховний суд, видавати громадянство і стверджувати державні мови. 2 серпня 1992 року народ Республіки Крим повинен був підтвердити свою незалежність на новому референдумі.

Але збутися цьому не судилося. Уряд України заявив, що рішення Кримської ради суперечить Конституції країни, і змусив депутатів кримського парламенту накласти мораторій на проведення референдуму. Вже 21 травня півострів відмовився від своїх домагань на суверенітет, і незабаром в паспортах місцевих жителів з'явився запис: «громадянин України».

Експерти стверджують, що уряду Криму не вистачило політичної волі і мудрості: депутатів заплутали примарними компромісами і неформальними зустрічами, в результаті яких Україні вдалося підлаштувати Конституцію Криму під свої інтереси.

Позитивний момент все ж був. У Конституції Криму як автономної республіки в складі України чітко були прописані процедури відновлення або придбання повного суверенітету на випадок, якщо Україна як держава перестане відповідати тим критеріям, які були закладені в положення кримської Конституції. Завдяки цьому, в 2014 році Крим на добу став незалежною Республікою Крим – новітньою державою. А добу потому був прийнятий в російську юрисдикцію по волі його жителів