Шедеври літератури, написані в умовах епідемії

23 квітня  відзначають Всесвітній день книг і авторського права. В умовах короновірусу, авжеж, багато заходів були скасовані, але написання шедеврів літератури від того не зупинилося ні на мить. У минулому багато безсмертних творів народжувалося саме в період карантину. Сьогодні наша редакція розповість про відомі книги, що були написані під час епідемій.

«Євгеній Онєгін»

Здається, в нашій країні немає такої людини, яка не читала б роман у віршах Олександра Пушкіна «Євгеній Онєгін». Однак мало хто знає, що восени 1830 в Москві спостерігався спалах холери, що змусило Пушкіна виїхати в свій родовий маєток. Саме під час такої своєрідної «самоізоляції» Пушкін і дописав роман, який став класикою і увійшов до ряду шедеврів світової літератури.

«Лихо з розуму»

 У квітні 1818 року Олександра Грибоєдова призначили секретарем російської місії в Персії. Від того часу пір він став кочувати по Сходу - жив і працював в Тифлісі, Тегерані та Тебрізі. А його супутниками стали епідемії тифу, холери, чуми, які раз у раз спалахували на фронтах Кавказької війни серед полонених і поранених. У 1819 році Грибоєдов потрапив в карантин у фортеці Ананурі. Саме тут він заклав основу для свого найвідомішого твору - «Лихо з розуму».

«Палата номер 6» і «Чорний монах»

Чехов - ще один російський письменник, який написав свої кращі твори під час епідемії холери. Зокрема, в період з 1892 й до 1899 рік він створив такі відомі шедеври, як «Палата номер 6» і «Чорний монах».

У той час Чехов жив практично на самоті в своєму маєтку. Саме тут він допомагав місцевим жителям, які постраждали від епідемії холери і голоду. Він також працював практикуючим лікарем.

 «Батьки та діти»

Іван Тургенєва писав свій безсмертний роман, коли був охоплений страхом через епідемію холери, яка особливо лютувала в XIX столітті: «Думка, що мене ось-ось захопить холера, ні на хвилину не перестає мене свердлити, і що б я не думав, про що б не говорив, як би не здавався спокійним, в мозку постійно крутиться: холера, холера, холера... Я, як божевільний, навіть уособлюю її; вона мені представляється у вигляді якоїсь гнилої, жовто-зеленої, смердючої старої. І я боюся, боюся, боюся... І, дивно, я боюся не смерті, а саме хвороби». Тому Тургенєв писав «заражаючи» героїв своїм найсильнішим страхом, і показуючи, як раптово і жахливо може обірватися багатообіцяюче життя людини.

«Мертві душі»

Гоголь займався цим твором за кордоном, де провів з перервами близько 12 років. Щоб дописати свій роман він хотів поїхати в Італію, але як тільки Гоголь зважився зробити подорож, там оголосили карантин. З березня до червня 1837 Гоголь все-таки жив в Римі. Влітку знову виїхав в Баден-Баден на лікувальні води. А коли захотів повернутися до Італії, там знову вибухнула холера. Письменника пропустили в Рим тільки в середині жовтня. З цього часу і з короткочасними переїздами до 1842 Гоголь займався «Мертвими душами».