В Європі дзвонять російські дзвони. Історія кримських «сувенірів» на чужині

Рік тому в столиці Франції сталася пожежа в головному соборі країни - Нотр-Дамі. Цікаво, що в цій пожежі, якби не примхи історії, міг постраждати і Херсонеський дзвін. Більш того, російські дзвони дзвонять по всій Європі. І ось чому...

Трофеї Кримської війни

Після падіння Севастополя серед інших своїх витівок англійці та французи не забули пограбувати місцеві пам'ятники, щоб збагатити свої власні архітектурні пам'ятки (потужна ромейська квадрига досі прикрашає собор Святого Марка і всіляко популяризується місцевими туристичними гідами та путівниками).
Одним з найбільш популярних трофеїв були церковні дзвони. Через їх багатофункціональність - їх можна було не тільки поставити в свої церкви, але й розплавити для перетворення в щось інше (наприклад, в наполеонівські часи французи переплавляли дзвони із захоплених чужих церков на гармати). Всього союзники вивезли з Севастополя 13 дзвонів.
Англійці, зокрема, обнесли севастопольську церкву Дванадцяти Апостолів і вивезли до Англії два дзвони, які потім подорожували по різним казенним установам - гарнізонам, лікарням, тощо. До речи, англійці пам'ятають, що й звідки взялося, - дзвони й сьогодні називають Sebastopol Bells. Один з них висить в Віндзорському замку і дзвонить тільки у виняткових випадках - в день смерті правлячого монарха. Ще три російських дзвони роботи XVII століття нині зберігаються в замку Арундел. Але не будемо далеко йти від наших французів.
Серед «реквізованих» французами скарбів Севастополя виявився і Херсонеський дзвін.

Нотр-Дам і повернення додому

Всім дзвонам французи знайшли практичне застосування, як і англійці, але цікавий для нас дзвін злетів вище всіх (в прямому і переносному сенсі), опинившись, за однією з версій, в Нотр-Даму, де пропрацював до 1913 року. Хоча не обійшлося без хірургічного втручання: частина дзвона (сама верхня - т.зв. «вуха») французи замінили вставками з іншого металу, що мало свої наслідки.
Загалом, до 1913 року дзвін ніс службу в Парижі, поки на ньому не були «виявлені» написи російською мовою (тобто майже 60 років ніхто працівників собору людей не звертав уваги на кирилицю), І незабаром було встановлено, що дзвін був захоплений в Херсонесі. І це внесло деяку незручність в відносини між Парижем і Петербургом.
Справа в тому, що на той момент Франція і Росія вже були союзниками і готувалися воювати з Німеччиною. Тримати військовий трофей, вкрадений у важливого союзника було якось сумнівно з точки зору пропаганди. Тому з французької сторони була ініційована кампанія з передачі дзвону Росії.
Отже, в листопаді 1913 року дзвін ввезли в Севастополь, де його поставили в дзвіниці Херсонеського монастиря, який, на відміну від дзвону, до наших днів не дожив.
А якби дзвін провисів до початку XXI століття в Нотр-Даму? Можна навіть не сумніватися, що його зняли б разом з іншими дзвонами, які перебували там з 1856 року: в 2012 році директора собору, незадоволені акустичними даними дзвонів, зняли старі дзвони, замовили нові, виготовлені за зразком і лекалами, прийнятим в XVII столітті.