Провальне українське кіно: причини, фінансування, націоналізм

Нові українські фільми, про війну, атошників та «поганий» Донбас масово провалюються в прокаті. Але держава з кожним роком витрачає на таке кіно все більше грошей. З 175 мільйонів три роки тому держфінансування кіно дійшло до мільярда в бюджеті на 2019 рік. В цьому році в бюджеті знову виділили чимало грошей для патріотичного кіно.

Як фінансують кіно в Україні

При цьому в кінематографі України не з'явилося ні нових імен, ні культових фільмів. Якщо українське кіно починалося з імен Довженко, Параджанова та Курбаса, то через роки історія вітчизняного кіно зрідка поповнювалася новими обличчями такого ж масштабу - а ринок кінопродукції на 95% заповнений зарубіжними фільмами.

На допомогу українському кінематографу держава кинула рятувальний круг - грошові вливання, які, до того ж ще й щорічно збільшуються. Проте касові збори фільмів не вражають. А проведений Рахунковою палатою аудит показав, що механізм фінансування українського кіно виглядає сумнівно.

За останні роки фінансування за бюджетною програмою - створення національних фільмів - збільшується з кожним роком. Якщо в 2015 році ця сума становила 175 млн грн, то в 2016 році вона досягла 254 млн грн, а в 2017 році й зовсім півмільярда.

А у 2019 рік у кіноіндустрію вкачали більше мільярда гривень. 700 мільйонів віддали Мінкульту на патріотичні фільми. А ще 508 мільйонів отримало Держкіно.

Таким чином, фінансування кіно, яке (за рідкісним винятком) провалюється в прокаті, зросло за останні роки практично на 600%.

При цьому в Мінкульті далеко не згодні з тим, що патріотичне кіно вже всім набридло. Ще навесні міністерство оголосило про конкурс кінопроектів патріотичної спрямованості. Загальний запит на фінансування для повнометражних фільмів склав 2,4 млрд грн.

Обсягами потенційного фінансування на своїй сторінці в фейсбук похвалився і прем'єр-міністр Володимир Гройсман, закликавши ходити в кінотеатри.

Найбільший провал

Черговий український патріотичний агітаційний фільм під назвою «Позивний Бандерас» повністю провалився в кінотеатрах і через тиждень був знятий з прокату через низьку відвідуваність. Згідно з даними сайту «Кіно-театр», прибуток від прокату в Україні склав 753 тисячі гривень, що є провалом.

В якості рекламного агента нового фільму підробляв особисто президент Порошенко. «Пишаюся, що за підтримки держави створюється патріотичне якісне кіно, на яке глядач йде із задоволенням», - заявляв президент на презентації цього фільму. Однак глядач так і не пішов на нього «з задоволенням».

Загальний бюджет цього ура-патріотичного фільму був 40 млн грн., з них 20 млн було виплачено державою. Режисер фільму Заза Буадзе пишається тим фактом, що брав участь в АТО, а раніше - в «російсько-грузинську війну» в Абхазії.

Націоналістична спрямованість індустрії

З 1990-х років українські діячі культури стали одними з перших, хто активно просував націоналізм. Їм необхідна була певна державна ідеологія, яка може стабільно забезпечувати «хлібом насущним» і видаляти з ринку іноземних конкурентів, так як конкуренцію могли витримати лише талановиті одиниці, а на терені національної культури «паслися» сотні тисяч людей. У роки правління Ющенка вони отримували щедрі кошти з держбюджету. У період же правління Януковича скорочення фінансування різних художніх виставок, присвячених «нашим арійським предкам», штампованих портретів Шевченка та іншої «шароварщини» привело цих діячів культури на Майдан.

Їх розрахунок в цілому був виправданий: з держбюджету тепер щедро платять за будь-низькопробний кітч, якщо він прославляє «героїв Майдану» і «героїв АТО», при цьому в достатній мірі розпалюючи ненависть до «євреям і комуністам», то пак по-сучасному «до росіян і комуністам». І ось тепер ці діячі, присмоктавшись до держбюджету, просто «пиляють бабки».

Ну а те, що переважна більшість громадян відмовляється вживати таку низькопробну продукцію, їх мало цікавить.