ua
ua ru
Геній в деменції: Ліна Костенко відзначила 90-й день народження
Відома постать
19 березня 2020
2 Коментаря

Фото з відкритих джерел

Видатній українській поетесі Ліні Костенко 19 березня виповнюється 90 років. Лауреат Шевченківської премії, поетеса-шістдесятниця, почесний професор "Києво-Могилянської академії" свого часу відмовилася від звання Героя України.
Це не легке завдання писати про поезію цієї жінки. Нелегко дати і оцінку її вчинкам. Тому як вони перекреслюють геніальність її творів. Особливо заплямувала себе Ліна у своєму ставленні до багатостраждального Донбасу, де зараз йде не просто весна, а сьома військова весна. Своїми віршами Костенко вважала за краще підтримати бійців АТО.
Ліну ненавидять і обожнюють, Ліну не розуміють і зневажають, Ліну хвалять і звеличують. Ліна так само багатолика, як і її триста поезій. Виключно україномовна, навчила українських жінок говорити словами Марусі Чурай: «Моя любов чолом сяга неба, а Гриць ходив ногами по землі».

Перший вірш

Перший вірш у своєму житті Ліна написала за часів ВВВ, коли йшов бій за Дніпро:
"Мені було одинадцять. Йшов бій за Дніпро. Ми сиділи в окопі. Все торохтіло і сипалося", - розповідала поетеса.
Замість того, щоб плакати і молитися, як інші, Ліна дістала гілочку і стала виводити букви на стіні, і тут стіна разом зі словами звалилася від вибуху.
"Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні", - пізніше цей спогад лягли в основу одного з творів Ліни.
І тут виникає питання: як людина, яка бачила безчинства нацистів, може підтримувати сучасний режим в Україні?

Герої одного роману

За все життя Костенко написала тільки один прозовий твір - роман «Записки українського самашедшого», який вийшов в грудні 2010 року. Роман отримав неоднозначні відгуки аудиторії.
Всі інші твори Ліни Костенко були написані у віршованій форма. Як і будь-яка жінка вона багато писала про люби. Її вірші просякнуті особливим почуттям, яким легко піддатися:

Спини мене отямся і отям

така любов буває раз в ніколи

вона ж промчить над зламаним життям

за нею ж будуть бігти видноколи

 

Так же легко появляются и другие, противоположные чувства, когда читаешь следующие строки:

І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми, а завтра – ви.


Шкода, що Ліна Костенко не задумалася про те, що у будь-який палки дві сторони і ті ж слова народ Донбасу може сказати про те, що робить українська влада.

Ліну Костенко називають душею української поезії, живою легендою. Хтось в серцях скаже нацистка і русофобка. Її твори вивчають у школах і університетах. Незважаючи на популярність поетеса не любить надмірної уваги до себе і не зустрічається з журналістами. Але встигає робити неоднозначні заяви, які дають засумнівається в розумі письменниці.
На завершення хотілося б побажати Ліні довгих років. Кожна людина повинна мати можливість покаятися і подивитися в очі тим людям, які стали заручниками любові Костенко до бунтарства і зайвого прагненню показати свою національну позицію.
Дамо раду письменниці її ж словами:
 

«Не допускай до себе мислі

Що Бог готує нам неласку.

Життя людського строки

стислі —

Немає часу на позку».

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
2 Коментаря
Коментарі (2)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
Валентина
19.03.2020

Гений гению рознь! Скрябин, к примеру, увидел, что война - это гибель Украины!!!

Анастасия
19.03.2020

Очень любила в школе ее стихи, но не могу нормально воспринимать человека, который поддерживает войну!

Зворотний зв'язок
8 (978) 080-05-32
м. Сімферополь