Хроніки визволення столиці Угорщини та її спадщина

Цього року виповнюється 75 років з дня Великої Перемоги радянського народу над фашизмом. Наші діди і прадіди відстояли не тільки нашу Батьківщину, а й більшу частину Європи, яка була захоплена військами Третього Рейху. Ми, як нащадки героїв, повинні зберегти пам'ять про ті часи. Наша редакція розповість про найбільш героїчні історії та подвиги періоду Другої світової війни.
13 лютого 1945 року стратегічна наступальна операція військ 2-го і 3-го Українських фронтів за участю кораблів Дунайської військової флотилії завершилася звільненням Будапешта і розгромом оточеного німецько-фашистського угруповання. Операція тривала 108 днів і ночей - з 29 жовтня 1944 року - в безперервних боях радянські війська звільнили не тільки Будапешт, а й центральні райони Угорщини.

«Німецький Сталінград»

Гітлерівське командування та салашісти створили в районі угорської столиці потужні оборонні рубежі, які широкою напівдугою прикривали Будапешт зі сходу, впираючись флангами в Дунай. Велике місто було підготовлене до тривалої облоги. Гітлерівці зосередили тут основні сили групи армій «Південь» і частини угорських військ, значні запаси озброєння, боєприпасів, продовольства, медичного та іншого майна. Все було зроблено для того, щоб надовго скувати тут наші сили, не пустити радянські війська на кордони рейху і на Захід.

Врятувати столицю для нащадків

У районі Будапешта тоді зіткнулися не тільки два потужних військових угруповання протиборчих сторін. Противник перетворював прекрасну столицю Угорщини в окоп для оборони, не рахуючись з історичними цінностями міста, багатющими пам'ятками культури та мистецтва, з життям людей. Радянське командування прагнуло уникнути непотрібного кровопролиття, зберегти для угорського народу все те, що було створено руками чудових майстрів минулого. 29 грудня противнику, оточеному в Будапешті, були спрямовані ультиматуми командування 2-го і 3-го Українських фронтів, які передбачали гуманні умови капітуляції. Угорським генералам, офіцерам і солдатам гарантувалося, наприклад, негайне повернення додому. Але парламентер 2-го Українського фронту капітан М. Штейнмец, якого зустріли вогнем і убитий, а Парламентареві 3-го Українського фронту капітану І. А. Остапенко відповіли відмовою капітулювати і при поверненні вистрілили в спину. Так було скоєно підле вбивство радянських парламентарів, які несли порятунок багатьом тисячам людей, які перебували в обложеному місті, порятунок пам'яток культури.

Дорога на Берлін

За 108 діб безперервних боїв війська 2-го і 3-го Українських фронтів розгромили 56 дивізій і бригад ворога, заплативши за перемогу 80 тисячами убитих і в три рази більшою кількістю поранених солдат і офіцерів. Падіння угорської столиці, найважливішого вузла опору на шляху до так званої «Альпійської фортеці», за гірським пасмом яку мріяли відсидітися гітлерівці, стало прелюдією до взяття Берліна. Змусивши Гітлера перекинути в Угорщину з центральної ділянки Східного фронту 37 дивізій, битва за Будапешт полегшила просування радянських військ на головному напрямку.

Штрихи до портрету:

Розповідь військового інженера В.Л.Барановского:
«Щоб краще зрозуміти в якій обстановці ми вели військові дії, уявіть собі: Будапешт - це понад 200 квадратних кілометрів. Німці вирішили перетворити його в свій Сталінград.
Пам'ятаю, вже в середині січня стало відомо, що на нашому шляху знаходяться якісь квартали, суцільним парканом ізольовані від решти частини міста. У політвідділі армії мені сказали: це створене фашистами гетто. Від полонених стало відомо, що територія гетто замінована, і противник має намір знищити всіх його в'язнів. 17 січня ми отримали наказ генерала Афоніна здійснити раптовий для фашистів удар в сторону гетто. Удар неодмінно повинен бути раптовим. Адже вже було відомо підступність ворога. У місті Марошмарош за дві години до приходу Радянської армії гітлерівці розстріляли в гетто 70 тисяч чоловік!
А біля Тернополя гетто злетіло в повітря в той момент, коли радянські солдати підійшли до його воріт. Зволікати не можна. Гриміли висунуті на передній край репродуктори. Наше командування попереджало: якщо фашисти посміють здійснити свій намір знищити жителів гетто - нікому з них пощади не буде».