Життя на дні. Експерименти з підводними будинками в Криму

Акванавт біля підводного будинку «Іхтіандр», підводна зйомка 1966 року.

Крим здавна був місцем різноманітних наукових експериментів, зокрема, звичайно, пов'язаних із морем. Чорне море ідеально підходить для цих цілей: воно безпечне, тепле, має короткий «мертвий сезон», а найголовніше - воно дуже і дуже різноманітне з точки зору науки. Але є в науковій історії Криму епізод, в якому головну роль грали не маститі вчені, а самі що ні на є ентузіасти. У кримських берегів були проведені два з чотирьох радянських дослідів з підводними будинками - «Іхтіандр» і «Спрут», спроектованими, побудованими і населеними акванавтам-любителями, які ризикнули поширити присутність людини в морські глибини.

Хто придумав будинок на дні?

Битий шлях до підводних поселень людини - Гідрополіс - проклав знаменитий француз Жак-Ів Кусто. Перший побудований ним підводний будинок «Преконтінент-1» опустився на морське дно в 1962 році і прийняв всього двох мешканців.

В СРСР були проведені чотири незалежних експерименту з підводними будинками. У 1966 році під воду пішли «Іхтіандр» і «Садко», в 1967 році вперше був заселений підводний будинок-гідростат «Спрут», який мав надувну конструкцію. А в 1968 році почався найтриваліший і в радянській, і в світовій історії підводних будинків експеримент «Чорномор». В цілому в будинках-лабораторіях «Чорномор» і «Чорномор-2» протягом шести сезонів відпрацювали 20 експедиційних екіпажів, в складі яких було понад 40 акванавтів. Їм належить і ще один рекорд: в сумі радянські дослідники провели під водою майже сім місяців! І хоча всі чотири радянських проекту підводних будинків пов'язані з Чорним морем, безпосередньо в Криму занурювалися тільки два Гидрополіса - «Іхтіандр» (тричі - в 1966, 1967 і 1968 роках) і «Спрут» (в 1967 і 1968 роках).

Підготовка підводного будинку «Спрут» до занурення в таборі на березі, 1967 рік.

«Іхтіандр» - перший!

Першим підводним домом «Іхтіандр» став майже випадково. Одночасно з ним в Сухумі до занурення на дно Чорного моря готувався підводний будинок «Садко». Причому «Садківці» були споряджені куди краще «іхтіандровцев»: організацією проекту займався Ленінградський гідрометеорологічний інститут (ЛГМІ), а базою став сухумський Акустичний інститут, який працював на військових. Але доля розпорядилася інакше. Як згадує співробітник ЛГМІ Віталій Сичов, за два дні до початку експерименту, вранці 24 серпня 1966 року керівник експедиції «Садко» Всеволод Джус слабким голосом повідомив усім: «Вчора в Криму почався експеримент з підводним домом «Іхтіандр».

Пам'ятник на місці занурення підводного будинку «Іхтіандр» повторює форму і забарвлення «Ихтиандра-67».

Перші мешканці

Перший «Іхтіандр» був невеликий: освітлений шахтними світильниками будиночок на два ліжка. Побудований у складчину, він не міг занурюватися на великі глибини, як зарубіжні Гідрополіси, а розташовувався на позначці в десять метрів. Першими акванавтам на борту «Іхтіандра» стали лікар Олександр Хаес і інженер Дмитро Галактіон: вони провели під водою три доби. Після них в Гідрополіс заселився шахтар Юрій Рад, але йому вдалося прожити під водою всього добу, а потім експеримент перервали через шторм (на такій невеликій глибині хвилювання відчувалося досить сильно і представляло серйозну небезпеку).

В історії радянських підводних будинків «Іхтіандр» зіграв дуже важливу роль. Перш за все він наочно довів, що подібні експерименти при наявності волі і досвіду можуть проводитися ентузіастами, а також те, що подібні проекти можливі без істотних вкладень. Це спонукало на повторення досвіду донецьких аквалангістів їх товаришів з Москви - творців підводного будинку «Спрут».