ua
ua ru
«Мені так хотілося бути живою»: Крим Белли Ахмадуліної
Відома постать
29 листопада 2019
1 Коментар

Белла Ахмадуліна - одна з найяскравіших і найталановитіших поетес другої половини XX століття. Її романтичний образ став своєрідним символом, що втілює світлу печаль, добро, любов, надію і віру. Твори поетеси були і є острівцем порятунку для людей, які бачать і відчувають навколишній світ і знаходять в ньому неповторне і прекрасне, стикаючись з вічністю.

Спогади про Ялту

Крим став для поетеси тим незабутнім куточком дивовижною і незвичайною природи, яка поєднувала в собі неповторність пейзажів і дихання самих різних епох. Ці враження пізніше знайшли відображення і творчості поетеси.

Белла Ахмадуліна - поет вишуканий, тонкий, лауреат багатьох почесних премій, член-кореспондент Французької академії імені Малларме, почесний член Американської академії літератури і мистецтва, сприймає Ялту як місто Чехова і Буніна. Вона приїжджала до Ялти кілька разів в 60-ті-70-ті рр. і завжди жила в Будинку творчості Літфонду. В останній раз Б. Ахмадуліна була тут в 1990 року. В Ялті вона написала вірші «сперечання з Кримом», «Мені згадувати зручніше, ніж мати», «Спогад про Ялту».

Останнє відвідування

Влітку 1990 року поетеса жила вже в новому корпусі Будинку творчості. В її маленькому номері на столі лежав том віршів Пушкіна дореволюційного видання, - в той рік вона виступала на Пушкінському святі в Гурзуфі, побувала і в музеї поета.

Белла Ахмадуліна читала пушкінський вірш «Квітка», потім своє - «Свічка» у звичайній, впізнаваній манері - з придихом, з довірчою беззахисною інтонацією. Найцікавіша фраза в її промові: «Пушкінські втрати - для нас безцінні знахідки». Втрата друзів, коханих відливалися у поета в разюче чисті, пронизливі рядки, в яких знаходимо ми відгомін власних втрат, власну тугу за гармонією і ідеалу.

Ось так відбився той день в її творчості:

В тот день случился праздник на земле.

Для ликованья все ушли из дома,

оставив мне два фонаря во мгле

по сторонам глухого водоема…

…И в час, когда луна во всей красе

так припекала, что зрачок слезился,

мне так хотелось быть живой, как все,

иль вовсе мертвой, как дитя из гипса…

Чудовий час

Це був чудовий час, коли Белла Ахмадуліна в компанії таких поетів і письменників, як Василь Аксьонов і Булат Окуджава гуляла Набережною, насолоджуючись Чорним морем і кримським сонцем. Останню поїздку до Криму поетеса зробила в 1990 році, згадуючи дні безтурботної юності і нестримного натхнення.

Це прекрасна поетеса зберегла у своєму серці Крим до самої смерті. Ті теплі почуття, що вона тут переживала ще довго будуть відгукуватися в її творчості.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
1 Коментар
Коментарі (1)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
Аріна
29.11.2019

ЧАРІВНА ЖІНКА - ЧАРІВНА ПОЕЗІЯ!

Зворотний зв'язок
8 (978) 080-05-32
м. Сімферополь