«Помаранчева революція» стала шляхом до Евромайдану і до війні на Донбасі
Сьогодні виповнилося 15 років з дня першої української «революції». 22 листопада 2004 року на Майдані Незалежності в Києві на знак протесту проти оголошеної перемоги в другому турі президентських виборів кандидата Віктора Януковича почався масовий мітинг. Мітинги тривали більше місяця і закінчилися перевиборами, за підсумками яких переміг Ющенко. При цьому революційні події оголили розкол в українському суспільстві - на Захід і Схід. «Колесо Майдану» завершило коло в 2014 році, але вже з більшою жорстокістю і кров'ю.
«Разом нас багато»
Особливо «сильно полюбили» Януковича на Заході України, де Ющенко виглядав рятівником національних інтересів від «проросійського» кандидата з донецького Єнакієво. Причому відкрита підтримка Януковича представниками Української православної церкви Московського патріархату згуртувала проти УПЦ МП прихожан інших церков, перш за все - Української православної церкви тоді ще Київського патріархату і Української греко-католицької церкви. Але є деякі факти, які доводять, що чільна думка серед жителів Західної України визначилася штучно.
Незадовго до «третього туру» президентських виборів 2004 року в ЗМІ з'явилася інформація про 65 мільйонах доларів США, які були виділені Вашингтоном через неурядові структури на «проекти, пов'язані з виборами». Через 15 років не виникає сумнівів, що гроші були витрачені не даремно: Майдан 2004 року, що став першою і однією з найбільш успішних кольорових революцій, легітимізував в суспільній свідомості українців новий курс, провідний геть від Росії.
Достеменно відомо також, що протестувальникам допомагав побіжний російський олігарх Борис Березовський. Він зізнавався, що перерахував революціонерам 45 мільйонів доларів, і назвав цей внесок «найефективнішим вкладенням коштів».
Помаранчевий шлях до Евромайдану
Безсумнівно, головною подією «помаранчевої революції» став навіть не прихід до влади антиросійськи налаштованої команди, а внутрішній поділ України на дві частини. Саме в 2004 році з'явилася і почала міцніти та політична еліта України, яка через десять років проголосила відхід від Росії з перспективою інтеграції в ЄС і НАТО і розгорне війну на Донбасі.
Але найголовніше - 15 років тому і старі, і молоді українські політики повели себе безвідповідально, так і не усвідомивши важливість і небезпеки внутрішнього дуалізму країни. А місцеве телебачення, згодом відкрито перейшло до антиросійській пропаганді, зробило все, щоб рано чи пізно зіштовхнути два цих табору один з одним. Те, що ми спостерігаємо зараз на Україні - від переслідування проросійських активістів до введення заборони використовувати російську мову в публічній сфері, - є частиною негласної програми, захисники якої стояли на Майдані в 2004 році. Як точно визначив в 2007 році «помаранчеву революцію» український журналіст Андрій Мокроусов, вона була «свого роду машинкою по переробці етнічних росіян, етнічних євреїв і етнічних українців в українців політичних».