Кримські нариси Олексія Костянтиновича Толстого

Багато цікавих людей знав Крим і багатьох надихав. Одним з письменників, який вловив романтичну красу півострова став і Олексій Костянтинович Толстой. Він став свого часу одним з найвідоміших письменників. Нащадок графського роду, друг царя, він писав ще й прекрасні твори, вірші. Крим залишився в них прекрасним, а часом і сумним образом.

Вперше Олексій Костянтинович приїхав до Криму в післявоєнні роки. Тут все нагадувало про події недавньої війни. Севастополь, як величезний пам'ятник, стояв в руїнах, цілі квартали перетворилися на купи сміття та каміння. Жалюгідне видовище являв собою і палац в Мелласі; зламана меблі, прострелені картини, залиті вином і розписані грубими і хвалькуватими написами стіни. Деякі з написів Толстой скопіював в свою записну книжку і відправив дядькові, господарю маєтку, Льву Олексійовичу Перовському. У записнику Толстого збереглися записи: «Так ось що представляв мені часто сон завзятий». Начебто він і раніше бачив цю картину розорення. «Ні стола, ні стільця», - писав він матері.

Прекрасний парк навколо будинку був вирубаний, на всьому лежала печать спустошення і руйнування. До війни маєтків, на кшталт Мелласу, було на Південному березі, за свідченнями очевидців, не багато. Після війни все виглядало іншим чином, і вірші Олексія Толстого, який прибув в Меллас зі своєю нареченою, зовсім не поетичне перебільшення.

Обычной полная печали,
Ты входишь в этот бедный дом,
Который ядра осыпали
Недавно пламенным дождем;
Но юный плющ, виясь вкруг зданья,
Покрыл следы вражды и зла —
Ужель еще твои страданья
Моя любовь не обвила?

Два тижні прожив Олексій Толстой на березі моря, в Мелласі, потім подорожував Південним берегом Криму і Байдарською долиною. Тоді ж і написав він ліричний цикл «Кримські нариси», своєрідні дорожні замальовки. У них не тільки захоплення чудовим краєм, але й філософські рядки, роздуми про сенс життя, про взаємини в суспільстві цілком і між людьми зокрема.

Приветствую тебя, опустошенный дом,
Завядшие дубы, лежащие кругом,
И море синее, и вас, крутые скалы,
И пышный прежде сад — глухой и одичалый!
Усталым путникам в палящий летний день
Еще даешь ты, дом, свежительную тень,
Еще стоят твои поруганные стены,
Но сколько горестной я вижу перемены!

Згодом Олексій Толстой приїжджав до Мелласу ще тричі. У грудні 1857 року, отримавши повідомлення про смертельну хворобу дядька Василя Олексійовича, він поспішатиме до нього в Алупку. Неподалік від Перекопу Олексій Костянтинович зустрів тоді губернатора графа Строганова, який повідомив, що дядькові зовсім погано. Як не поспішав Олексій Костянтинович, але живим дядька вже не застав.

Потім Толстой ненадовго приїде до Криму влітку 1868 року. В останній раз він відвідає Лівадію восени на запрошення імператриці. Государиня Марія Олександрівна цінувала талант Олексія Костянтиновича, любила і його живу, дотепну мова, і суспільство Толстого. Він гостював у неї в Сорренто, в Сан-Ремо, в Лівадії. Того разу, в Лівадії, він читав їй «Царя Бориса», сподіваючись на сприяння Государині в отриманні дозволу на постановку заключної частини трилогії. Даремно - «Цар Борис» за життя автора сцени так і не побачив.

10 жовтня 1875 року граф Олексій Толстой, правнук останнього гетьмана України, Кирила Григоровича Розумовського, онук міністра народної освіти Олексія Кириловича Розумовського, племінник знаменитих братів Перовских, помер.

Але творчість Олексія Костянтиновича живе. Ми любимо його лірику і, авжеж, чудові романси, написані на вірші поета Чайковським, Мусоргського, Рахманіновим, Лістом і іншими найбільшими композиторами. Влучні вислови Козьми Пруткова, знаменитого літературного персонажа, створеного Олексієм Толстим в співдружності з двоюрідними братами Жемчужниковими, знають практично всі. А історичні драми А.К. Толстого й сьогодні викликають величезний глядацький інтерес і не сходять з театральних сцен.