Іван Піддубний: кримські стежки до світової слави

На фото Іван Піддубний на тлі своєї афіші

Про Івана Піддубного писати складно. І не тому, що мало інформації. Зовсім навпаки. Відомостей про життя легендарного силача є з надлишком. Про нього написано чимало книг, статей, наукових і навколонаукових опусів, знятий фільм. Від нальоту літературних і сценарних вигадок і домислів персоналія Піддубного стала здаватися майже нереальною, а сам він став кимось на кшталт четвертого богатиря, в доважок до Іллі Муромця, Альошу Поповича та Добриню Микитовича. Але ж ця людина жила поруч із нами, тут в Криму, на нашій землі і відносно недавно.

Портовий вантажник

Іван осів на півострові не відразу. Спочатку працевлаштувавшись в Севастополі, йому тоді був 21 рік, він потім стрімко й, мабуть, вимушено полишив місто, переїхавши до Одеси, потім знову повернувся в Севастополь, де працевлаштувався в грецькій фірмі «Лівас». Було це в 1893 році. За 14 годин на добу атлетичної статури юнак качав біцепси, перетягуючи тяжкості. А через два роки заслужив підвищення - став старшим робочим в конторі, виконував службові доручення самого господаря грецької фірми. Але це відбувалося вже в Феодосії, в 1895 році.

Доленосне знайомство

Краєзнавці стверджують, що саме в Феодосії стався перелом у свідомості майбутнього всесвітньо відомого силача. І спровокувало його знайомство з двома учнями морехідних класів - Антоном Преображенським (з Кінешми) і Василем Васильєвим (з Казані), які до того ж були завзятими спортсменами. Знайомство переросло в чоловічу дружбу. Юнги переконали Піддубного, що спорт - дуже серйозне заняття. Але, можливо, все це так і залишилося б для Піддубного простим захопленням, якби не збіг обставин. У 1897 році в Феодосію приїхав цирк антрепренера Безкоровайного. І Піддубний захопився.

Перші бої

Це був звичайний бродячий цирк того часу, в трупу якого входили також атлети і борці. Через деякий час дирекція цирку влаштувала чемпіонат боротьби «на поясах».

За два тижні виступів на арені Піддубний не програв жодного поєдинку. Його залізна стійкість, вага і чіпкість рук дозволяли йому здобувати перемогу за перемогою. Він поклав на килим навіть знаменитого Георга Луріха, який згодом став чемпіоном світу з французької боротьби. Тільки один поєдинок в цьому чемпіонаті закінчився внічию. Це була сутичка з Петром Янковським, що виступав під ім'ям Урсус, який важив понад десяти пудів і володів великою спритністю.

З захоплення до професії

Радість успіху порушила його душевний спокій. Все частіше він став думати про те, щоб присвятити життя спорту. На початку 1898 року Піддубний знову переїхав до Севастополя, щоб остаточно стати борцем. Він вступив до місцевого цирку, що належав Жіжетто Труцци, одному з членів найстарішої італійської циркової родини Труцци, яка виїхала до Росії в 1880 році.

Він дуже швидко перейняв і освоїв всі тонкощі боротьби «на поясах». Став перемагати суперників не тільки грубою силою, але і за допомогою техніки, викликаючи красивим і спритним прийомом схвалення глядачів. Прочитавши книги з важкої атлетики та боротьби, Іван склав для себе програму тренувань. Вже до кінця сезону в цирку Труцци Піддубний став невпізнанним. З незграбного і грубого силача він перетворився на спортсмена, що непогано володів технікою боротьби і сприймав свою професію як мистецтво.

Розквіт слави

З Севастополя Піддубний переїхав до Одеси, а потім за пропозицією цирку братів Нікітіних - до Києва. Почалися його гастролі різними містами. Виступав він не тільки як борець, але і як атлет. Наприклад, трьох осіб, перев'язаних один з одним, він піднімав вгору на витягнутій руці і носив навколо арени.

Слава Івана Піддубного зростала і міцніла з кожним роком. Але його дратували безчесні звичаї чемпіонатів, і в 1902 році він ледь не повернувся до Феодосії працювати вантажником. На щастя, цьому наміру не судилося здійснитися. Перебуваючи на гастролях у Воронежі, Іван отримав з Петербурга листа від голови Петербурзького атлетичного товариства графа Г.І. Рібоп'єра. Граф запропонував Івану Максимовичу терміново приїхати до Петербурга.

Ось так і почалася світова слава українського силача. До речі, і понині дві країни - Україна та Росія, сперечаються про те, ким вважати Піддубного - росіянином чи українцем? Ми вважаємо, у кримчан є відповідь на це питання, адже саме Крим подарував світові силача Піддубного таким, яким ми його зараз знаємо.