Za Победу

Найрозумніший у світі хмарочос: головній будівлі МДУ 66 років

4 вересня 2019
Найрозумніший у світі хмарочос: головній будівлі МДУ 66 років

Головний корпус Московського державного університету (далі МДУ, ред.) Був закладений 7 вересня 1947 року. В той день Москва святкувала 800 річчя, і саме в цей день були закладені ще 7 висоток. За задумом Сталіна Москва мала рости вгору. Але лише у березні 1948 року будинок на Воробйових горах вирішили віддати під університет. До цього моменту тут планувався готель.
Висотку звели за рекордні 4 роки. Університет майже 40 років вважався найвищою будівлею в Європі - лише в 1990 році його обігнала Ярмаркова вежа у Франкфурті-на-Майні. У Росії головна будівля МДУ утримувала свої лідируючі позиції на 13 років довше: тільки в 2003 році в Москві з'явилася будівля вище - житловий комплекс «Тріумф Палас». Висота головної будівлі МДУ з урахуванням його шпиля становить 240 метрів.

Початок будівництва головної будівлі МДУ

На створення сталевого каркаса будівлі було витрачено 40 тисяч тонн сталі, а на зведення стін - 175 мільйонів цеглин. Не дивно, що на таке грандіозне будівництво було виділено стільки ж коштів, скільки й на відновлення всього післявоєнного Сталінграда. Також саме на головній будівлі МДУ знаходяться найбільший годинник в Москві: діаметр його циферблата становить 9 метрів.

Архітектор Лев Руднєв

Спочатку будівництвом висотки повинен був керувати Борис Иофан. Йому належав перший проект будівлі. Але незадовго до початку будівництва він був зміщений з посади головного архітектора, і на його місце був призначений Лев Руднєв. Причиною такої заміни стало те, що Иофан, знаючи про не зовсім вдале потенційне розташування будівлі (він мав побудувати корпус саме над обривом Воробйових гір), не хотів нічого міняти в своєму проекті і був готовий ризикувати. Лев Руднєв виявився поступливішим і переніс місце будівництва на 800 метрів углиб.

Будівництво головної будівлі МДУ 1949 рік

У головній будівлі МДУ розмістилися геологічний, механіко-математичний, географічний факультети, а також ректорат, наукова бібліотека, Музей землезнавства та Палац культури. Згідно зазначенної архітектором концепції, університетський комплекс включав в себе всю необхідну учням інфраструктуру (бібліотеки, пошту, магазин, їдальню, басейн, телеграф і інше). Таким чином, переступив 1 вересня поріг МГУ студент міг не залишати будівлю до кінця навчального року.
При проектуванні МДУ Лев Руднєв передбачив і кілька оглядових майданчиків - адже крім того, що будівля була найвищою в столиці, вона ще й перебувала на найвищій точці міста. Це місце завжди називали «короною Москви». Верхній оглядовий майданчик розташований на 32-му поверсі. З нього відкриваються панорами міста - арена Лужникі,  добре проглядаються Москва-Сіті, готель «Україна», Білий дім, висотка на акторській площі і будівля МЗС. Трохи далі можна розгледіти храм Христа Спасителя, собор Василя Блаженного, пам'ятник Петру I і Шуховську телевежу.

Вид на Лужники 

Фасад університету пожвавлюють дві скульптурні групи. Це фігури вчених: мистецтвознавець, геолог, механік і географ. У народі їх давно охрестили «культурні і не культурні мужики». Галантний географ стоїть в присутності дами, а механік - він робоча людина і тому сидить. Серед студентів ці скульптури користуються небувалим повагою. У день весілля молодята несуть квіти до цих пам'ятників. Зокрема, дівчата несуть квіти до пам'ятника культурному мужику, а ось хлопці несуть квіти до механіка.


Сталін не дуже добре розбирався в архітектурі, але весь час вносив правки в проект там, де міг щось змінити. Коли загальний вигляд будівлі вже був затверджений Вождь народу запитав: «Що ви будете саджати навколо корпусу? Я пропоную яблуні, сподіваюся заперечень немає». Йосип Віссаріонович наказав, щоб навколо МДУ розбили яблуневі алеї. І завдяки цьому випадку  сьогодні жителі столиці мають можливість зірвати восени зрілі плоди, а студенти у яких закінчилася стипендія не голодують, мають можливість запастися.
Студенти вірять, що головна будівля МДУ - це місце сили. Тут народжуються легенди і повір'я, студентські анекдоти. Ця будівля досі залишається одним із символів Москви. А тисячі абітурієнтів мріють тут вчитися.

Фото "Переяславська рада 2.0"

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
1329 Переглядів
0 Коментарів
Коментарі (0)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити