ua
ua ru
Світлана Кучеренко: "Слава - це підступний шлях"
Наш ексклюзив
27 березня 2019
0 Коментарів

Фото з архіву: С.П. Кучеренко

Для того щоб стати актором й отримати омріяне «вірю», потрібно покласти на вівтар сцени роки наполегливої ​​праці. Напередодні Дня театру наша редакція взяла інтерв'ю у лауреата Премії М. Заньковецької, Народної артистки України Кучеренко Світлани Павлівни. Творче життя актриси почалося ще на заводі «Арсенал», що у Києві, де Світлана Павлівна була ученицею слюсаря. Народна артистка України, в 1971 році поступила до майстра М. М. Карасьова. У той час вважалося нормальним займатися самодіяльністю, до кожного великого виробництва закріплювався будинок культури. Саме тут, в народному театрі, й відбулися перші ролі Світлани Павлівни.

 

Фото з архіву: С.П. Кучеренко

Не всім вдається зійти на сцену й там залишитися. Який рецепт Вашого успіху?

Це доля. На другому курсі поступила до майстра М. М. Карасьова.  Вже тоді визначилась, що хочу грати саме у російському театрі, й стала цікавитися фонетикою. На третьому ж курсі ми зробили мюзикл «Приборкання норовливої», де у мене була роль Катаріни, і саме в той час до нас приїхав Анатолій Григорович Новіков. У Кримському академічному російському драматичному театрі ім. М. Горького було замало молоді, через це він став їздити містами та селами у пошуках «свіжої крові» - молодих талантів. Відразу після проб мене запросили на співбесіду і запропонували роботу. Після закінчення ВНЗу я підписала договір про розподіл до театру.

Що для вас означає театр, з якими почуттями ви виходите на сцену?

Це життя! Але, зараз існує думка, що акторство – то хвороба. Артисти люди трохи дивні - грають, перевтілюються, і, головне, роблять це із задоволенням. Я вважаю, це найпрекраснішою професію, коли ти маєш зануритися у життя іншої людини, наповнити образ змістом. Як казав Едмон Ростан: «Я ж не слова, я те, що за словами». Актор - володар людських душ.

Артисти не просто грають -  живуть ролями. Чи буває, що емоції героя не залишають й після вистави?

Молодою було важко. Після вистави ще довго доводилося виходити з цього стану, аналізувати, перегравати. Перевтілення - дуже важка річ, потрібно напрацювати реакцію, мати навички героя. Я грала Машу з «Трьох сестер», а вона ж прекрасна піаністка. На сцені треба було грати та співати, цьому потрібно навчитися. Коли стала дорослішати, зрозуміла, що є речі, до яких не варто занурювати себе повністю.

Фото з архіву: С.П. Кучеренко

Чи є у вас улюблена роль, яка не втратила актуальність крізь роки?

Ні. Ролі – діти, всі улюблені. Якщо обрати серед найулюбленіших, це, звичайно ж, Маргарита з роману «Майстер і Маргарита», весь Чехов, я не грала тільки «Вишневий сад».

У театральній практиці бувають непередбачувані і деколи смішні ситуації. Чи траплялося вам "розколюватися" на сцені, як вдалося вийти з положення?

Звичайно, було. Виходила з положення просто - колола опонента. Це не страшно, коли граєш комедію. Я терпляча, можу просто посміхнутися і грати далі. Але був випадок, коли сміялися всі хто грав на сцені. Ми зображали бояринь, стояли поряд із царицею. То була сцена підношення, один з дарувальників вийшов й говорить: «Наш цар надіслав вам ось такого ведмедя і ось таку чару вина!». Тоді він, переплутав жести, показав маленького ведмедя та величезну чарку вина. Хтось першим засміявся, пішла реакція, ось тут розкололися всі. Кожен наступний спектакль доводилося тримати обличчя, щоб не сміятися.

Як складаються стосунки з режисером, чи багато суперечок виникає в процесі, чи бувають непереборні розбіжності?

Я дуже люблю всіх режисерів, з якими працювала, потрібно навчитися брати бачити в них щось своє, щоб людина стала однодумцем. Якщо щось не подобається: спокійно висловися, не лайся, потрібно домовлятися. Молодь емоційна, траплялося вирішати все на підвищених тонах. Минають роки розумієш: «Боже, який сором!».

Фото з архіву: С.П. Кучеренко

Чи змінювалося уявлення про акторську професію з роками роботи в театрі?

Звичайно. Зростання обов'язкове. З кожною роллю розширюється кругозір, це інтерес до різних професій, до різних образів. Актор працює 24 години на добу, особливо важкі віршовані ролі. Виховується особистість - змінюються погляди.

Яку пораду дасте молодим акторам, як досягти успіху?

Все повинно бути не заради успіху, не заради квітів та слави. Актор повинен стати особистістю, бути цікавим. Іншого рецепту немає. Слава то підступний шлях, це лише мить. Оскільки професія складна, потрібно мати здоров'я, бажання і забути про лінь. Все видобувається великою працею.

Фото з архіву: С.П. Кучеренко

 

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
0 Коментарів
Коментарі (0)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
Зворотний зв'язок
м. Сімферополь