ua
ua ru
Як і навіщо Україну позбавляють історичної пам'яті, вписуючи "прокляті" імена
Об'єктивний погляд
14 вересня 2021
2 Коментаря

Парад Перемоги. Київ, 2010 рік

Всі 30 років незалежності України влада докладає зусиль до переписування історії країни. Особливо сильно ця тенденція проявилася після перемоги Євромайдану в 2014 році. Тепер за розміщення в соцмережі простої фотографії з радянською символікою люди отримують тюремний термін. Натомість іменами пособників нацистів називають вулиці в українських містах.
Але ж історія України з «чорною дірою» замість радянського минулого виглядає спотвореною. Що стоїть за переписуванням історії України?

Яких героїв славлять тепер українські історики

Принизити значення Дня Перемоги для українців постаралися чи не з перших днів існування незалежної України. Пояснити це просто. На нову владу Республіки серйозний вплив чинили етнічні діаспори в Америці, багато в чому сформовані емігрантськими хвилями після світових воєн, коли західні українці кинулися за океан після поразок на полях битв.
Вже за президента Віктора Ющенка традиційні військові паради перенесли з 9 травня на 24 серпня — День Незалежності. Ющенко став привчати країну до того, що головні захисники України від фашистів були не воїни Червоної Армії, а бійці УПА. Справжні ветерани Великої Вітчизняної намагалися освистувати багатослівні промови президента про героїв повстанської армії, але владу вже було не зупинити.
Здавалося, президент Віктор Янукович відновить історичну справедливість. У рік 65-річчя Перемоги у всіх великих містах України пройшли масштабні військові паради. У Києві разом із українськими військовими під оплески присутніх парадним маршем пройшли 45-й окремий гвардійський полк спецпризначення повітряно-десантних військ Росії і солдати білоруських підрозділів. Тисячі людей прикрасилися георгіївськими стрічками, а Хрещатиком пронесли 142-метрову виготовлену в Одесі георгіївську стрічку.
Правда вже тоді у Львові місцевий суд заборонив будь-які святкові заходи в День Перемоги, а активісти містечкової партії «Свобода», представлені спадкоємцями бійців УПА, переслідували ветеранів війни, топтали і палили радянські прапори. У Києві тоді вважали за краще не помітити це громадянське протистояння. З часом воно тільки зростало. Через рік після ювілею ситуація загострилася так, що націоналісти вже перейшли до серйозних бійок із застосуванням зброї, димових шашок і каміння.
Того дня львівська міліція не дозволила ветеранам покласти квіти до Меморіалу над пагорбом слави. Місцеві націоналісти відняли і розтоптали вінок генконсула Росії у Львові. Скандальний епізод київська влада залишила без наслідків. Закінчився націоналістичний шабаш державним переворотом у 2014 році, а над натовпом утвердилися чорно-червоні прапори повстанської армії та портрети її лідерів.
Вже тепер нова українська влада остаточно відмовилася від термінів «Велика Вітчизняна війна» і «День Перемоги». Святкові заходи перенесли на 8 травня («як у Європі»), а саме свято назвали «День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні». До свята виготовили нові військові медалі, оформлені в традиційні для націоналістів чорно-червоні кольори. За примхою влади тепер вшановують тих, хто в цій великій війні зазнав разом із фашистами нищівної поразки.
Під них тепер підлаштовують свої фальшиві теорії недобросовісні українські історики.

Зрівнювання колабораціоністів і героїв Великої Вітчизняної війни

У 2019 році зрівняли в правах ветеранів Великої Вітчизняної війни (сама ця назва виведена на Україні з ужитку) і учасників різних угруповань, які умовно можна назвати бандерівськими. 
У Законі перераховані формування, які боролися «за незалежність України в XX столітті». Це Українська повстанська армія; Українська повстанська армія отамана Тараса Боровця (Бульби) «Поліська Січ»; Українська народна революційна армія; Організація народної оборони «Карпатська Січ»; Українська військова організація; збройні підрозділи Організації Українських Націоналістів. Можна сказати, що в цьому списку представлений весь «бомонд» націоналістичного підпілля. 
Останні кілька років наочно показали, що сьогодні в Україні можливо все, але ця історія знаходиться вже зовсім за межею добра і зла. Виходить, що ті, хто боровся з нацизмом, і ті, хто йому прислуговував, взагалі не відрізняються. І одні, й інші — герої. Навіть більше того, бандерівці — герої справжні, оскільки намагалися відстояти право України на незалежне існування. Що ж до ветеранів ВВВ, то їм у рамках «десоветизації» можна поставити чимало запитань. Вони зокрема воювали за збереження злочинної, з точки зору сьогоднішньої влади, держави — СРСР.
Українські фальсифікатори історії намагаються довести, що націоналісти хотіли вигнати з України як радянські війська, так і гітлерівські. І тому звернули свою зброю як проти одних, так і проти інших.

«Десовєтизація» України

Українська влада наполегливо продовжує проводити згубну і безглузду політику «десовєтизації». Досягнення радянської України за замовчуванням вважаються «неіснуючими». Хоча мільйони українців і сьогодні живуть в побудованих в епоху УРСР будинках, їздять по радянських дорогах і мостах, працюють на побудованих тоді заводах і фабриках, яких залишається все менше.
Варто нагадати, що і перша хвиля досить жорсткої і агресивної українізації пройшла саме при більшовиках. Так, віце-прем'єр УРСР Микола Скрипник (застрелився в 1933 році. — ред.) вважав, що єдиний шлях, яким селянські маси можна залучити на свій бік-тотальне вигнання російського впливу і масштабна українізація.
Надалі Українська мова в УРСР ніколи не ущемлялася, але вільно розвивалася разом з розвитком усієї країни. А Радянська Україна, всупереч твердженням новоспечених «істориків» з Інституту нацпам'яті, у складі СРСР розвивалася дійсно стрімко. Були трагічні сторінки, як в історії будь-якої країни. Але межі 1991 року, потужна індустрія (сьогодні майже зруйнована), величезний науковий потенціал — ця спадщина старанно викреслюється з історії радянської епохи. Процес знесення радянських пам'ятників на Україні дивним (або не таким вже дивним) чином корелює з процесом закриття радянських промислових гігантів і наукових інститутів. Інженери і вчені їдуть у пошуках заробітку… 
Політика «десовєтизації» і русофобії не тільки викреслює з української історії тисячі славних імен, але й вбиває історичний оптимізм українців. Україна дійсно може опинитися в історичному глухому куті, також як вона опинилася в політичному та економічному.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
2 Коментаря
Коментарі (2)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
Вакавака
15.09.2021

Ну что сказать, жаль Украину, но когда-то это все закончится!

viktor
15.09.2021

Любят, могут, практикуют.... и ничего с этим не поделаешь!

Зворотний зв'язок
Інформаційне агентство «Крим сьогодні», регістрація Роскомнагляду - ИА №ФС 77-78535 від 29 червня 2020 року
м. Сімферополь