«Ясновельможний князь Тавриди»: сьогодні народився Григорій Потьомкін

Невідомий художник. Бенкет у князя Григорія Потьомкіна-Таврійського в Таврійському палаці 28 квітня 1791 року (фрагмент). 1860-Е. Державний Ермітаж, Санкт-Петербург

Князь Григорій Потьомкін-Таврійський допоміг привести до влади імператрицю Катерину II, був її фаворитом, хоробро воював в одній російсько-турецькій війні і успішно командував армією в іншій. А ще він був ініціатором приєднання Криму до Російської імперії, створив Чорноморський флот і заснував кілька міст. 13 вересня 1739 року він народився у маєтку Чижово.

Молоді роки Григорія Потьомкіна

Григорій Потьомкін народився 13 вересня 1739 року в маєтку Чижово недалеко від Смоленська. Існує версія, що він з'явився на світ в 1736 році, а за іншими джерелами — це сталося 30 вересня. Крім нього у батьків, Олександра і Дарини Потьомкіних, було п'ятеро дочок.

Предки Потьомкіна по батьківській лінії належали до старовинного польського роду, а сам батько був відставним військовим. Після смерті Олександра Потьомкіна діти разом з матір'ю переїхали до Москви.

Григорій Потьомкін займався в московському приватному пансіоні Йоганна Філіпа Літке, а у 1775 році він вступив до Імператорського Московського університету. Його далекий родич Лев Енгельгардт згадував: «В характері Потьомкіна виявлялося в той час багато дивацтва. «Хочу неодмінно бути архієреєм або міністром», — часто твердив він своїм товаришам. Поезія, Філософія, богослов'я та мови, Латинська та грецька, були його улюбленими предметами». Рік по тому за відмінне навчання Григорія Потьомкіна нагородили золотою медаллю, представили до двору і познайомили з імператрицею Єлизаветою Петрівною. Але потім Потьомкін закинув заняття і через кілька років його виключили «за лінощі і неходження в класи».

Паралельно з навчанням Григорія Потьомкіна записали в кінну гвардію. У 1760 році він став ординарцем принца Георга Голштинського.

Потьомкін брав участь у державному перевороті 1762 року. Коли Катерина II прийшла до влади, вона нагородила його чином підпоручика гвардії, потім званням камер-юнкера, а ще подарувала 400 кріпаків. Незабаром Григорій Потьомкін відправився до Швеції, щоб повідомити російському послу графу Івану Остерману про зміну уряду в Росії.

На російсько-турецьку війну 1768-1774 років Потьомкін пішов добровольцем. Він брав участь у битві біля Дністровської переправи, брав турецьку фортецю Хотин, відбивав турецьку атаку на місто Фокшани, а також бився на річці Ларга. Отримав звання генерал-майора і орден Святого Георгія III ступеня. Командувачі армією генерали Олександр Голіцин і Петро Румянцев хвалили Потьомкіна в донесеннях государині. Голіцин писав їй: «Безпосередньо рекомендую Вашій Величності мужність і мистецтво, яке надав у справі генерал-майор Потьомкін, бо кавалерія наша до цього часу не діяла з такою стрункістю і мужністю, як цього разу під командою вищезазначеного генерал-майора».

На початку 1770-х Григорій Потьомкін повернувся до Петербурга, де став наближеним Катерини II.

«Став найвпливовішою особою у Росії»

У 1774 році Григорій Потьомкін, який, за свідченням Енгельгардта, «був прекрасний мущина; мав привабливу зовнішність, приємну і гостру фізіономію, був палкий і в суспільстві люб'язний», став фаворитом імператриці. У той же рік він отримав звання генерал-ад'ютанта, підполковника лейб-гвардії Преображенського полку, а ще його призначили віце-президентом Військової колегії і членом Державної ради. Згідно з донесенням прусського посланника графа Віктора Фрідріха Сольмса «Потьомкін став найвпливовішою особою в Росії».

Потьомкін брав участь у придушенні бунту Омеляна Пугачова і в ліквідації Запорізької Січі. У 1775 році йому присвоїли графський титул, а через рік — титул князя Священної Римської імперії і генерал-губернатора Новоросійської, Азовської та Астраханської губерній.

З середини 1770-х років Григорій Потьомкін зайнявся масштабною військовою реформою. Він хотів ввести в армії порядок і економію, вимагав від командирів гуманного ставлення до підлеглих, своєчасного постачання і турботи про дотримання норм гігієни. У доповідях государині Потьомкін писав про те, як важливо, щоб вони «уникали абсолютно нелюдських і в звичай приведених до сіїм побоям» солдатів. Так само він виступав за просту і комфортну форму для піхоти і кінноти.

Останні роки життя князя

У 1787 році імператриця зі своїм двором зробила подорож до Криму. Організував поїздку князь Григорій Потьомкін. Катерина II залишилася під великим враженням від побаченого і «в захопленні від такого прирощення сил Росії». Особливо учасників вояжу вразила фортеця в Херсоні і ескадра з декількох десятків великих і дрібних суден у Севастополі.

У Севастополі був побудований чудовий палац, з вікон якого була видна вся гавань; після прибуття її спалений був величезний феєрверк, і весь великий флот був ілюмінований. Імператриця найменувала найсвітлішого князя «Таврійським».

З книги Льва Енгельгардта «Записки»

Наприкінці літа 1787 року вибухнула ще одна російсько-турецька війна, друга за життя Потьомкіна. Не останню роль в конфлікті зіграло створення нового флоту і поїздка імператриці. Османська імперія хотіла повернути собі землі, втрачені в попередній битві. Григорій Потьомкін командував збройними силами Півдня Росії. Він дбав про постачання військ продовольством, забезпечував засоби сполучення, відповідав за дії флоту, вів дипломатичні переговори.

Цікаві факти

1. Григорій Потьомкін був високого зросту, в деяких джерелах вказують, що навіть більше двох метрів. В молодості він втратив зір в одному оці. За однією з версій — це сталося в результаті невдалого лікування, за іншою — після сутички з придворним.

2. З часу, коли Потьомкін став наближеним государині, і аж до його смерті вони постійно писали один одному листи.

3. Можливо, Потьомкін і Катерина II були одружені і імператриця навіть народила від нього дочку. У листах вона нерідко називала князя чоловіком і своїм владикою. Частина дослідників вважає, що вони точно перебували в шлюбі, інші сумніваються.

4. За наказом Потьомкіна в 1780-х роках утворився особливий підрозділ російської армії, який повністю складався з жінок. Його називали «Амазонською ротою». Підрозділ розформували незабаром після того, як Катерина II покинула Крим.

5. Через століття після смерті Григорія Потьомкіна-Таврійського його ім'ям назвали Броненосець. Влітку 1905 року на судні відбувся перший революційний виступ. А 20 років потому вітчизняний режисер Сергій Ейзенштейн зняв фільм «Броненосець «Потьомкін»», у якому інсценував цю подію.