Za Победу

Особливості козацького стану на Русі. Чого не виносили козаки в побуті?

6 вересня 2021
Особливості козацького стану на Русі. Чого не виносили козаки в побуті?

Козацький Стан на Русі був дивним соціокультурним явищам. Це була окрема Військова каста, зі своїми традиціями, умовностями і поняттям честі.

Кубанські козаки

Великою образою для належали військовому стану кубанських козаків було почути на свою адресу звернення мужик. Всіляко дистанціюючись від закабалених мужиків – землепашців, які звикли гнути спину на поміщиків, волелюбні підневільні козаки ненавиділи це слово, вважаючи за краще, щоб їх називали «чоловіками» або «братцями». Якщо ж хто-небудь обмовлявся через незнання, то тут же слідувала відповідь: «Мужики в лаптах, а козаки – в лампасах!», після чого бажано було вибачитися за заподіяну образу.

Донські козаки

Для козаків Війська Донського, вважалося принизливим спорідненість зі слов'янками. Охоче беручи в дружини туркень, вони уникали одруження з росіянами і українками, які з середини XVIII століття стали активно селитися на Дону. Якщо ж чари спокусниці виявлялися сильніше здорового глузду і, піддавшись почуттю, Донець грав з нею весілля, то в очах громади він і весь його рід втрачав повагу. Таке приниження було вагомою підставою для обережності в любові, яка приносила незручності не тільки чоловікові, але і жінці, оскільки в разі смерті чоловіка ніхто, навіть його родичі, не простягав їй руку допомоги, і все лише сприяли її видаленню зі Станиці.

Донським козакам, безперервно вступали в конфлікт з азакцамі – жителями сучасного міста Азов, для здійснення чергового військового набігу на ворога вистачало навіть однієї образи, нанесеної ворогами члену їх громади. Для приниження, що потрапив з необережності в їх руки Дінця, азакци стригли  йому бороду і вуса і в такому непотребному вигляді відправляли в станицю.

Вільний спосіб життя донців, що мали свій власний незалежний від держави Статут, дуже дратував Петра I, який бажаючи підпорядкувати їх собі, приборкати і принизити дарував війську Донському новий герб.

На цьому щиро ненавидимо козаками геральдичному символі імператор велів зобразити сидячого на винній бочці напівголого чоловіка, з шаблею, рушницею і кальяном, оскільки точно знав, що пияцтво ніколи не віталося на Дону.

У середині XVII столітті, коли до Дону стали стікатися розкольники-старовіри, гостро постало питання із забезпеченням прожитку. Присилається з центру продовольча допомога не вирішувала повністю проблеми і тоді новоприбулі спробували самі зайнятися землеробством, що донські козаки розцінили як приниження, оскільки вони ніколи не обробляли землю.

Звиклі воювати, а не вирощувати, донці видали указ: «...щоб ніхто і ніде хліба не орали і не сіяли, а якщо стануть орати, і тоді бити до смерті і грабувати..., а хто хоче орати, ті б йшли в колишні свої місця, де хто і жив».

Запорізькі козаки

Визнані самими безжальними і оскаженілими козаки із Запорізької Січі завжди застосовували до провинилися побратимам принизливі міри покарання, щоб іншим було неповадно повторювати їх «подвиги».

Виявляючи презирство до надмірного захоплення алкоголем, вони ховали алкоголіків на окремому кладовищі поруч з самогубцями, а на могилі ставили не хрест, а осиковий кілок, який навіть після смерті козака нагадував оточуючим про його непристойний спосіб життя.

Запорожці, викриті у крадіжці, засуджувалися громадою до смертної кари, але раніше їм три дні належало простояти прикутими до ганебного стовпа, після чого їх забивали палицями інші засуджені на таку ж долю.

Серйозною образою гідності запорізького козака було відсікання його довгого чуба-оселедця, за який за повір'ям, Бог повинен був витягнути його з пекла за численні вбивства ворогів.

Папаха і шашка

Особливий пієтет козаки відчували до головного убору, який вони носили не для тепла, а для честі. Каракулева папаха, в силу специфічного крою не дозволяла бійцеві ходити з опущеною головою, відображала традиційний світогляд не гнуть ні перед ким спини козаків.

Вона була важливим атрибутом їх самовизначення, а тому, збивши її з голови, опонент наносив служивому глибоку образу. Впала шапка була уособленням виклику на поєдинок, де кривдник міг довести свою правоту, а козак відстояти своє добре ім'я.

Оберігаючи бійця в бою, вона уособлювала собою його мужність, мудрість і гідність, а її втрата обіцяла йому швидку смерть.

Обов'язковим елементом обмундирування козака була шашка, яка служила своєрідним символом всієї повноти його прав. Отримавши її з рук людей похилого віку в 17 років, він повинен був з честю виконувати закони козачої громади, порушення яких могло спричинити принизливе позбавлення шашки. Якщо «братик» розкаювався в своїх діяннях, то через деякий час за рішенням кола йому повертали зброю, в іншому випадку його виганяли з війська.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
456 Переглядів
2 Коментаря
Коментарі (2)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
Аліса романова
06.09.2021

ніколи не чула такі цікавинки!

Яніна
06.09.2021

дуже цікава стаття!!!