«Шапіто повертається». Провальний візит Зеленського в США
Фото з вільним джерелом
Після провального візиту в США Володимир Зеленський був настільки непроханий, що американці примудрилися навіть «помилитися» і назвати Зеленського Левінські, відразу викликавши асоціації із знаменитою, але куди більш щасливої, ніж президент України, Монікою.
Оточення Байдена проти Зеленського
У випадку з Зеленським ми бачимо, що оточення (керівники Офісу президента і МЗС) переконали його, що з Байденом треба обов'язково зустрітися і жорстко поставити перед ним неприємні запитання майбутнього України. Очевидно, ці «інтелектуали» вважали, що весь американський народ стурбований українськими проблемами і президенту США буде важко після Афганістану продемонструвати імпотентність ще й на українському напрямку.
Насправді ж американському народу (крім кількох тисяч дожили до наших днів втікачів бандерівців і їх нащадків) немає ніякого діла до України. Але навіть американська бандерівщина при всій своїй потомственої русофобії і при тому, що її представники практично змогли монополізувати український напрямок в Держдепі, правила гри знає. Вони голосно виступають тільки тоді, коли український напрямок в тренді. Якщо ж воно виявляється засунутим в дальній кут через непотрібність (через безперспективність) «мужні борці» за «українську Україну» вважають за краще не відсвічувати. Як, наприклад, не відсвічує сімейство Ющенко, в якому дружина Катерина не просто американська громадянка, але один з високопоставлених чиновників (які служили в різних відомствах, в тому числі і в Держдепі) і відповідали за український напрямок.
Мета скандалу
Американцям в той момент скандал був не потрібен, і вони пообіцяли, що Байден запросить Зеленського в Вашингтон відразу ж після того, як повернеться з Європи (де він зустрічався як з російським президентом, так і з британським прем'єром і з лідерами провідних країн ЄС).
В Україні запрошення до Вашингтона вважається настільки сакральним, що там навіть не здогадалися поцікавитися, чому б Зеленський не підскочити числа 17 липня прямо в Женеву. Щоб не відкладати спілкування з Байденом в довгий ящик. Американці ж, вирішивши свою проблему - не допустивши скандалу напередодні російсько-американської зустрічі у верхах (до неї була прикута увага всього світу, і тоді-то Київ якраз мав хороший шанс на те, що його претензії не залишаться непоміченими), - спробували від Зеленського звільнитися.
Йому спочатку дипломатичною мовою м'яко натякнули, що його не дуже-то хочуть бачити в Вашингтоні, змістивши заплановану зустріч з середини липня на другу половину серпня. За офіційною версією Держдепу, Зеленський неправильно зрозумів Байдена, його обіцяли прийняти «до кінця літа». Потім, не дивлячись на істерику Києва, Байден домовився з Меркель про спільну позицію по «Північному потоку - 2», не поцікавившись думкою України з цього приводу.
Чи вдалося Володимиру Зеленському переконати власну опозицію, яка загрожує влаштувати йому спекотну осінь, що США заборонили його ображати? Ні. Але ж і реалізація погроз з боку опозиції не стільки залежить від США, які давно вже демонстративно вмили руки.