ua
ua ru
Коли «російський» (руський) і «український» були синонімами
Історична пам'ять
17 серпня 2021
2 Коментаря

Наприкінці літа 1658 року був підписаний Гадяцький договір між гетьманом Війська Запорізького Іваном Виговським і польським королем Яном-Казимиром II. Цей договір надовго об'єднав польські та українські землі в одну державу.

Руський та українець - протиріччя не було

У всіх документах і промовах політичних діячів середини 17 століття – епохи воєн за незалежність України, між Росією і Польщею за володіння Україною – назви «Русь» і «Україна», «російський» і «український» є синонімами. Те, що відносилося до Росії, до держави російського царя, мало у поляків і українців назву «московський». Але не тільки у них: самі ж піддані царя найчастіше називали себе «московськими», а не «російськими» людьми. Тодішні українці абсолютно не бачили протиріччя в тому, щоб бути одночасно і українцями, і росіянами.

«Я малий і незначний чоловік, - говорив сам Богдан Хмельницький польським королівським комісарам в розпал піднятого їм повстання, - але з волі Божої став єдиним володарем і самодержцем руським!... звільню з польської неволі весь російський народ». Так передає його слова «український Геродот» - Михайло Грушевський.

«Бог звільнив нас, - говорив, згідно Костомарову, Богдан у своїй промові на історичній Переяславській раді 8 січня 1654 року, - з рук ворогів нашого східного православ'я, які хотіли, щоб і ім'я російське не згадувалося в нашій землі ... Православний християнський цар східний - одного з нами грецького благочестя; ми з православ'ям Великої Русі - єдине тіло Церкви... Великий цар християнський, зглянувшись над нестерпним озлобленням православної Церкви в Малій Русі, що не знехтував наших шестирічних молінь...».

Отже, в поняттях всіх людей того часу була Велика Русь, вона ж Московія, і була Мала Русь, вона ж Україна.

Проти Москви

Близьким співробітником наступника Богдана Хмельницького в гетьманському сані – Івана Виговського – був Юрій Немирич. Він походив зі знатного православного шляхетського роду. В молодості Немирич відчув сильне захоплення протестантизмом і десять років провів у Голландії, навчаючись там наук. Немирич був просякнутий новими політичними ідеями про природне право, свободу народів, федеративний устрій держав тощо.

Повернувшись на батьківщину, Немирич зумів увійти в довіру до Виговського (тоді писарю Війська Запорізького, тобто секретарю гетьмана Хмельницького) і став його політичним керівником. Під впливом Немирича Виговський став приводити в дію свій план.

Виговський бачив, що багато козаків, а особливо ж багаті, «значні», старшина, незадоволені приєднанням України до Росії. Московські воєводи і війська стали по-хазяйськи розпоряджатися в Малій Русі. Серед козаків поповзли тривожні чутки, що цар хоче заборонити козакам самим варити горілку, мед і пиво, носити чоботи, бажає взути всіх українців по-великоруськи - в постоли, а потім і зовсім виселити їх з України на північ. Виговський і старшина посилено поширювали і підігрівали такі настрої, вигідні їхнім намірам.

Недовіра до Польщі

У Виговського було й більше підстав турбуватися. У той час між Польщею і Росією йшли мирні переговори. Ян-Казимир оголосив, що заповідає польську корону царя Олексія Михайловича. В обмін на це поляки заручилися обіцянкою, що Україна знову формально об'єднається з Польським королівством – яка, мовляв, царя різниця, якщо він стане государем всіх цих країн?

Правда, успадкування Олексієм Михайловичем польської корони мало бути ще затверджене польським сеймом. Цього не сталося, та й взагалі вся розмова щодо об'єднання Росії та Польщі був затіяний поляками заради виграшу часу, так як Польща перед цим була абсолютно розгромлена. Поляки провели царя.

Але українці тривожилися з приводу того, що їм знову доведеться повернутися під закони Польщі. І тут Виговський висунув свій (точніше, Немирича) план: Україна возз'єднується з Польщею як особлива держава, подібно Литві. Полякам такий проект теж сподобався: це був спосіб відколоти Україну від Росії, а договір про унію можна було потім переглянути і не виконувати.

Гадяцька унія

6 (16) вересня 1658 року в Гадячі зібралися польські королівські комісари і козацька старшина. Виговський вже вів проти Москви військові дії. На зустрічі були затверджені статті, що отримали назву Гадяцького договору або Гадяцької унії. За ним на землях як Лівобережної, так і Правобережної України утворювалося Велике князівство Руське. У розділі його ставав обирається довічно гетьман. Велике князівство Руське мало свої закони, що видаються на козацькій раді.

Зі звичайних суверенних прав незалежної держави Велике князівство Руське було позбавлене тільки одного – права самостійного оголошення війни і укладення миру. Все інше, навіть право зовнішніх зносин (з відома короля), було в його владі. У Велике князівство Руське не ввійшли землі Західної України.

Особливе місце в Гадяцькому договорі посів захист прав православної церкви. Козаки наполягли, щоб в Україні була повністю скасована уніатська церква, а всі храми, монастирі, землі і благодійні установи, які коли-небудь належали православним, але були відняті католиками або уніатами, були знову повернуті православній церкві. Королівські комісари з тактичних міркувань погодилися на включення цих умов у договір.

Ці ж умови стали предметом численних суперечок на польському сеймі, що зібрався в травні 1659 року. Але і тут прихильникам угоди з Україною вдалося переконати противників, що це включено в договір лише про людське око, щоб заспокоїти козаків і швидше привести їх до союзу з Польщею. Як тільки Москва буде розбита - договір можна буде не виконувати. Отже, договір був урочисто затверджений присягою двох сторін.

Мертвонароджена держава

«Ми є в даний день, - висловився на сеймі Юрій Немирич, -...послами ясновельможного і благородного гетьмана всього Війська Запорозького і в той же час цілого російського народу».

Але Велике князівство Руське закінчилося разом з гетьманством Виговського. Проти нього піднявся обурення рядової маси козацтва, чим скористалися суперники Виговського і царський уряд. Восени того ж 1659 року Виговський був повалений з гетьманства. Змінив його Юрій Хмельницький заявив себе спочатку прихильником Москви. Але потім, коли він також передався на бік Польщі, поляки вже і не згадали про Гадяцькому договорі і наполягли вважати його знищеним.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
2 Коментаря
Коментарі (2)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
Natali
17.08.2021

чудово та цікаво

Natali
17.08.2021

Цікавас стаття!

Зворотний зв'язок
Інформаційне агентство «Крим сьогодні», регістрація Роскомнагляду - ИА №ФС 77-78535 від 29 червня 2020 року
м. Сімферополь