ua
ua ru
Алупка: шлях від села до перлини санаторно-курортного відпочинку
Культура і традиції
2 серпня 2021
3 Коментаря

Алупка – це цікаве містечко на Південному березі Криму. Назва його перекладається як «лисиця». Історія міста почалася багато століть назад і протягом довгого часу Алупка була відома і як Алубіка, і як Люпіко. Тільки 31 липня 1938 року Алупка отримала статус міста і в XX столітті вона стала вельми популярна серед російської знаті. Все завдяки цілющому клімату Алупки, чистому Чорному морю, мальовничим гірським пейзажам, багатій культурній спадщині і багатовіковій історії. Щорічно Алупку відвідують тисячі відпочиваючих з усього світу.

Перші кроки в історії Вітчизни

Після приєднання Криму до Росії (1783 р.) півострів став на шлях стрімкого розвитку. Тут будувалися дороги, росли міста, освоювалися землі. Катерина II щедро роздавала представникам вищого дворянства і царським чиновникам землі в Криму. Всього з 1774-го по 1794 р. було роздано до 290 тисяч десятин. Алупку разом з 13 тисячами десятин землі на узбережжі і в Байдарській долині цариця подарувала князю Г.А. Потьомкіну (1784 р.). На початку XIX ст. на Південному березі Криму побувало багато російських мандрівників, вчених, письменників, поетів. Збереглися цікаві описи Алупки того часу-маленького мальовничого гірського села.

У 1820 році в Алупці побував А.С. Пушкін, що прямував з Гурзуфа в Бахчисарай. У 1825 році протягом трьох місяців подорожував Кримом А. С. Грибоєдов. Академік П.С. Паллас, який вивчав природу Південного берега, писав, що «долина з поселенням Алупка, найтепліша, з рясними джерелами, для господарювання особливо придатна». У 1823 р. Алупку придбав один з найбагатших поміщиків Росії – генерал-губернатор Новоросійського краю граф М.С. Воронцов, який скуповував на Південному березі найзручніші для обробітку землі, щоб влаштувати тут свій головний маєток в Криму.

Перлина Криму

Завдяки величезній праці кількох тисяч кріпаків Алупка за 20 років невпізнанно змінилася. У 30-40-х роках для графа Воронцова тут будувався палац, що займає більше двох тисяч квадратних метрів. У ті ж роки навколо палацу був розбитий парк на сорока гектарах. Як би природним продовженням його з'явився маслинний сад в західній частині Алупки і великі прибережні плантації виноградників. На початку 40-х років Алупка вже стала порівняно великим селищем Південного берега – в ній було 40 дворів. Можливість придбати землю і влаштувати в Криму прибуткові Маєтки приваблювала сюди багатьох поміщиків і дворян. Особливо посилився їх приплив після будівництва дороги, що з'єднала Південний берег з Сімферополем і Севастополем. Дорога в районі Алупки була закінчена в 1833-1834 рр. Місцеве морське сполучення зв'язало Алупку з Ялтою. У 1865 р. в Алупці налічувалося 53 двори з кількістю жителів 230 осіб, які займалися виноградарством, розведенням фруктових і маслинних садів.

Для більшості мандрівників по Криму в першій половині XIX аж до 70-х років Південний берег асоціювався аж ніяк не з Ялтою, яка в 1838 році вже отримала статус міста, а з Алупкою. Саме Алупку називають головною перлиною Криму вояжери напередодні Кримської війни і протягом двадцяти років після її закінчення, в той час як Ялта для них лише маленька Пристань, перевалочний пункт для роз'їжджається по Південному березі аристократії. Своєю славою Алупка була зобов'язана невтомній діяльності графа Воронцова, який зробив її центром своїх кримських володінь в першій половині XIX століття. Протягом двох десятків довоєнних років саме в Алупці концентрувалася вся світська, культурна і курортне життя Південного берега Криму.

Знаменитості в Алупці

Оскільки Кримська природа біля підніжжя Ай-Петрі була в даному місці дуже мальовничою, тут на пленерах працювало багато художників, зокрема і дуже відомих. Перш за все, Айвазовський, на честь якого названа найвища Прибережна скеля Алупки. Малювали тут Суриков і Шишкін, Богаєвський і Самокиш. Довгий час тут жив і плідно працював А. Куїнджі, маєток якого після його смерті та за його заповітом став домом відпочинку для художників, що навчаються в Петербурзькій академії ім. Рєпіна. В кінці 19-початку 20 століть Алупка, як і всі довколишні населені пункти, стає популярним курортним місцем, в якому починає створюватися відповідна інфраструктура. Тут поправляли здоров'я Шаляпін і Горький, відпочивали Бунін і Брюсов, Рахманінов і Леся Українка. До речі, варто нагадати, що в цьому маленькому містечку народився Амет-Хан Султан – двічі герой Радянського Союзу, військовий льотчик, учасник Великої Вітчизняної війни, видатний син кримськотатарського народу

Радянський курорт

У 1902 році в Алупці з'явився перший в Європі дитячий санаторій, заснований професором Олександром Бобровим. Як це не дивно, він існує і зараз, і носить ім'я свого засновника. У радянський період в місті (статус міста Алупка отримала в 1938 році) діяло півтора десятка здравниць, створених на базі дореволюційних (до 1941 року їх було 24). Майже всі вони функціонують і зараз, розбавляючи радянську архітектуру колоритним затишним південноєвропейським стилем початку минулого століття. Популярним курортом Алупка стала в першій половині минулого століття.

Сучасна Алупка типове курортне поселення в складі Великої Ялти. Населення тут близько восьми тисяч. Ніяких доходів крім обслуговування пансіонатів і прийому відпочиваючих в сезон. Тиха зима і гучне бурхливе літо. Вузькі круті вулички, затінені ефектною тінню популярної Кримської гори Ай-Петрі, зовсім не нагадують про статус радянського курорту. Життя тут тече тихо і розмірено і нічим не відрізняється від більшості курортних селищ і містечок на південному узбережжі.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
3 Коментаря
Коментарі (3)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
альбіна
02.08.2021

Чудова стаття! Дуже цікаво!

Павел
02.08.2021

Не пойму, что все нашли в той Айпетри? Гора и гора...

Анастасия
02.08.2021

Сколько живу в Крыму не разу небыла)))

Зворотний зв'язок
Інформаційне агентство «Крим сьогодні», регістрація Роскомнагляду - ИА №ФС 77-78535 від 29 червня 2020 року
м. Сімферополь