Za Победу

Велике диво української родини Лисенка часів Великої Вітчизняної війни

19 липня 2021
Велике диво української родини Лисенка часів Великої Вітчизняної війни

Велика Вітчизняна війна явила світові дивовижні зразки мужності та стійкості, героїзму багатонаціонального народу Радянського Союзу. Сьогодні ми хочемо розповісти про згуртованість народу Радянського Союзу і героїзм їх представників при захисті Вітчизни в найважчі часи, пильніше придивитися в нашу історію, хто живе нині. Серед «смертного бою» було і місце справжнього дива – мати українського сімейства Лисенко відправила на війну 10 синів, і всі повернулися додому.

Всі сини повернулися живими

Українська родина Лисенко – неймовірний приклад радянських людей, мужність і героїзм яких не знали кордонів. Ми, сучасники, повинні бути вдячні героям за завойовану свободу, пам'ятати про уроки минулого, про те, якою ціною завойована ця свобода.

Діти Євдокії Лисенко не відсиджувалися в штабах Червоної Армії, а чесно пройшли через всі тяготи Другої світової. Дивом, однак, всі вони вижили. І кожна друга радянська сім'я могла їм позаздрити...

Першим повернувся Микола, дивом залишивсь в живих після вибуху, який вбив сімох його товаришів по службі. У 1944 році після госпіталю він був відправлений до матері.

Іван з боями пройшов всю Україну, потрапив до концентраційного табору Треблінка, але – дивом! – зміг втекти. Повернувшись на фронт, продовжив битися і закінчив війну в Румунії.

У тій же Румунії випадково зустрілися два інших брата. У серпні 1944 року під Яссами Михайло побачив на передовій Феодосія.

«Я до нього в окоп, обняв його», - згадував Михайло: «Виявилося, я в розвідку йду, а він з розвідки повертається. Мені йти потрібно, а ми наговоритися не могли. Плакали обоє...»

Після боїв в Угорщині обидва брати повернулися додому інвалідами. Михайло після важкого поранення в груди, а Феодосій – без однієї ноги.

Андрій і Павло були викрадені на роботи в Німеччину, але змогли звільнитися і приєдналися до наступаючим частинам Червоної Армії. Старший лейтенант Василь був тричі поранений і за мужність отримав орден Червоної Зірки. У 1946 році додому повернувся служив телефоністом Петро.

Брати Лисенко пройшли весь бойовий шлях від Берліна до Далекого Сходу. Зв'язківець Олександр дійшов до столиці Третього Рейху. Танкіст Степан після поранення в Східній Пруссії був направлений в Маньчжурію воювати з японцями, але бойові дії до його приїзду вже закінчилися. Додому він повернувся останнім з братів, в 1947 році.

Мати-героїня

Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння Євдокії Лисенко звання матері-героїні

Перебуваючи в тяжкому очікуванні звісток з фронту, овдовіла ще в 1933 році Євдокія Данилівна одна виховувала п'ятьох дочок. Переживши німецьку окупацію, щаслива мати дочекалася всіх своїх синів живими.

Про дивовижну історію Євдокії Лисенко скоро дізналися за межами села. У 1946 році в Києві їй вручили орден «Мати-героїня».

Померла ця чудова жінка у 1967 році у віці 73 років. У 1984 році її пам'ять була увічнена в рідному селі – в Бровахах з'явилася її бронзова статуя. На відкритті пам'ятника були присутні 9 синів, так як один, Василь, не дожив до цієї події.

Брати Лисенко з сім'ями у День Перемоги. 1970-ті роки

Хід і підсумки небувалою за масштабами, запеклості і безкомпромісності Великої Вітчизняної війни показали, що сила народу, який здобув Перемогу над фашизмом, в його єднанні, духовної згуртованості, незалежно від національності, віри і національних традицій, в справедливості тих цілей, в ім'я яких народ веде збройну боротьбу.

Однак, варто зазначити, що в сучасній Україні перестали пам'ятати подвиг українського народу і шанувати пам'ять.

На жаль, ця жорстка і кровопролитна війна показала нам, що наш багатонаціональний народ в годину смертельної небезпеки здатний мобілізувати всі свої сили на захист своєї Батьківщини. Все віддавали свої сили на боротьбу з ворогом: і ті, хто, воював на фронті, і ті, хто працював в тилу. Тільки завдяки подвигам мільйонів людей нинішнє покоління має право на вільне життя.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
750 Переглядів
3 Коментаря
Коментарі (3)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
Борис
19.07.2021

горжусь предками!

David
19.07.2021

Вдача - друге ім'я цієї родини...

Тарас
19.07.2021

Це справжне чудо! Це так чудово!