Українські річки перетворюються на Сахару
По Україні протікає близько 73 000 малих і великих річок, налічується близько 40 000 озер, більше 1000 водосховищ. На перший погляд достатньо для задоволення потреб у питній воді. Однак у світовому рейтингу «Поновлювані внутрішні ресурси прісної води на душу населення», який публікує Світовий банк, Україна посідає лише 125-е місце в списку з 180 країн, будучи сусідами з посушливими африканськими країнами.
У березні 2021 року Державна екологічна інспекція (ДЕІ) України заявила про різке погіршення ситуації з питною водою через масове скидання в річки токсичних і небезпечних речовин, неочищених стоків і засмічення водойм
У службі наводять дані метеорологів, згідно з якими концентрація токсичних сполук в річках в 30-40 разів перевищує гранично допустимі норми.
Українські прісноводні ресурси страждають
За останні 25 років в Україні зникло близько сотні річок, а витоки тих, що залишилися замулюються. Русла річок наповнені в середньому лише на 70% від норми.
Основна причина погіршення якості річкової води-безконтрольні скиди. У критичному стані знаходиться головна артерія України-Дніпро, який дає 80% водних ресурсів і забезпечує водою дві третини її території. Той же керівник екологічної інспекції Андрій Мальований ще в минулому році виділяв три основні загрози річці: хімічне забруднення, обміління і втрату біологічного різноманіття.
У минулому році в Дніпро тільки в межах Києва скинули 723 200 000 куб. м стічних вод, з яких 40% були неочищеними. Більше половини-це скиди промислових підприємств. Пальму першості забруднювача Дніпра тримає «Київводоканал»: протягом року він скидає 283 300 000 куб. м стоків.
Твердий сміття осідає на дно і утворює мілини. Зараз вони займають 30% Дніпровського каскаду. Критичною масою вважається 15%. На мілководді створюються зони підвищеної температури, особливо сприяє зростанню синьо-зелених водоростей.
Більшість водовипусків столиці не обладнані фільтрами, тому все Столичне сміття направляється в дніпровські води. Тим часом у відомстві Віталія Кличка роками не можуть визначити, яка юридична особа відповідає за дощову каналізацію.
Немає прісної води
На середньостатистичного громадянина України припадає всього 1,2 тис. кубометрів прісної води. Для порівняння: у Росії — 29 000 кубометрів на людину, в Італії, Франції — по 3 тис., в Румунії — 2,1 тис., в Польщі — 1,4 тис. українські показники порівнянні з такими країнами, як Ефіопія і Нігерія (по 1,25 тис. кубів), Ботсвана і Чад (по 1,1 тис.). Найгірша ситуація в південних регіонах України, де на людину припадає лише 400-500 кубів прісної і придатної для пиття води.
Парадоксальність ситуації полягає ще і в тому, що забруднення річок стоками і промисловими відходами відбувається на фоні деіндустріалізації, а також скорочення населення і масової трудової міграції. Промисловості та людей стає менше, але забруднення — вище. По ідеї, ці фактори в сукупності повинні були б, навпаки, сприяти зниженню рівня забруднення. Однак їх з лишком перебивають безконтрольність і корупція, що сприяє прискореній деградації водних ресурсів.
Як писав у своїх повчальних байках Іван Крилов: «Не плюй в колодязь, стане в нагоді води напитися». Саме ця мораль як ніколи спадає на думку, коли Україна повністю позбавила води кримчан. Але минуло 7 років проблема деградації водних ресурсів постала перед владою України дуже гостро.
жаль украинцев
так им и надо