Чому Україна не зможе бути аграрної наддержавою

Незважаючи на наміри України стати аграрної наддержавою, її сільське господарство, як і раніше критично залежить від примх природи, а безліч технологічних проблем і відсутність вивіреної державної політики ставить під питання продовольчу безпеку країни.

Провал 2020 року в сільському господарстві

За 2020 рік сільськогосподарське виробництво на Україні впало на 11,5%, хоча ще рік тому воно демонструвало незначне зростання. В рослинництві виробництво впало на 13,6%, тоді як в тваринництві - на 2,6%. На українських аграрних підприємствах спад склав 14%, в тому числі в рослинництві - 16,5%, тваринництві - 0,9%, тоді як в господарствах населення - 6,8%, в тому числі в рослинництві - 7,8%, тваринництві - 4,5%.

2020 рік став роком випробувань для українських аграріїв, на частку яких припадає близько 37% ВВП країни і понад 40% валютних надходжень. Два глобальних негативних фактора - жорсткий весняний карантин через коронавируса і погода - погіршили проблеми, що накопичилися в українському сільському господарстві.

Закриття на карантин оптових і місцевих ринків вибило грунт з-під ніг багатьох фермерів - вони втратили місця основного збуту продукції. Це призвело до величезних збитків. Особливо постраждали господарства, які займалися вирощуванням ранніх овочів і зелені. Їх витрати по обігріву та освітлення теплиць, поливу були компенсовані.

Примітно, що на тлі пандемії Covid-19 і економічної кризи потреба українців у доступних продовольчих товарах стала гостріше, проте зерно стали вивозити з портів інтенсивніше. Експерти побоюються, що Україна ризикує повторити ситуацію зразка 2003-2004 років, коли через посуху урожай впав до критичних 20,6 млн т, але з країни спочатку безконтрольно вивезли все продовольче зерно, а потім його ж довелося імпортувати для потреб населення, проте вже значно дорожче.

І зараз на Україні спостерігається певний дисбаланс між гравцями агроринку. Зернотрейдери орієнтовані на максимальний вивезення зернових на експорт, тваринники і мірошники - щоб зерно залишалося в країні. На думку експертів, Україна зараз стоїть на порозі системних проблем, які можуть загрожувати продовольчій безпеці і відповідно вимагають системних рішень.

Картопляний дефіцит

Україна, яка офіційно вважається країною, що входить до трійки найбільших в світі виробників картоплі, в той же час з-за внутрішнього дефіциту цього продукту є одним з найбільших імпортерів картоплі, причому закуповує його у Росії. Протягом всього одного сезону 2019/20 (з липня 2019 року по червень 2020 року включно) в країну ввезли майже півмільйона тонн свіжої картоплі для потреб споживання, без урахування насіннєвого.

Зараз Україна переживає величезний дефіцит вітчизняної картоплі - ще на початку грудня минулого року сховища виявилися фактично порожні. На столах українців сьогодні російська, білоруська та навіть європейська картопля. Без державної підтримки картоплярства країна опиниться в ситуації Молдови, де виробництво картоплі померло взагалі, попереджають експерти.

У Росії інший попит

За інформацією аналітиків EastFruit, Росія в 2020 році різко наростила експорт товарної картоплі в країни Центральної Азії. Особливо різко зросли поставки товарної картоплі в Узбекистан - майже в 2 тисячі разів. За перші дев'ять місяців 2020 року Узбекистан купив в Росії 65,2 тис. Тонн картоплі, намагаючись забезпечити продовольчу безпеку країни в умовах пандемії коронавируса. Також дуже різко за той же період зросли закупівлі картоплі в Росії такими країнами регіону, як Туркменістан (майже в 800 разів до 16 тис. Тонн), Таджикистан (в 900 разів до 5,4 тис. Тонн), Казахстан (на 65% до 3,6 тис. тонн) і Киргизстан, який які раніше не імпортував картопля з Росії. Крім країн Центральної Азії, імпорт картоплі з Росії в 2020 році наростили також Україна, Молдова, Білорусь та Грузія.

Поточні інвестиції і темпи зростання сільгоспсектора Росії дають підстави вважати, що до моменту закінчення санкцій війни європейський продовольчий імпорт зустріне в російських магазинах жорсткий і конкурентоспроможний відсіч російського виробника.